Читачі «Фортуни» про те, що чи кого можна вважати візитівкою Стрия?

Завжди, коли мова заходить про якесь місто чи країну, виникають певні асоціації, наприклад: Єгипет – країна пірамід; Париж – місто Ейфелевої вежі;  Нью-Йорк – місто статуї Свободи та діловий центр наймогутнішої держави;  Київ –  київські каштани, Києво-Печерська Лавра та Софія Київська – історико-культурні пам’ятки світового масштабу; Львів – запашна кава, шоколад, Високий замок та площа Ринок.  А у нас? Правда ж, так одразу й не відповіш.

Мабуть у кожного хоч раз у житті була така ситуація, коли приїхали гості з іншого міста й потрібно показати Стрий, презентувати його як з найкращої сторони. Що показати, куди повести і чи є чим пишатися? З такими питаннями ми звернулися до наших читачів.

Андрій СТРОНЦІЦЬКИЙ, адміністратор бізнес центру, президент клубу «Мандрівників «Прикарпаття»

Сам дуже люб­лю мандрувати Кар­патами, тому своїх гостей з інших міст, якщо є можливість то везу в гори, помилу­ватися краєвидами, зби­рати яго­ди чи гри­би. У самому місті реко­мендую поба­чити церкви,  римо-католицький костел, музеї. Мої улюблені місця в Стрию – це  майдан Ринок, площа 22 Січня (де костел). Люблю розглядати чорно-білі листівки на яких зображено майдан Ринок у ХІХ поч. ХХ ст. Хотілось би повернути той шарм і особливість середмістя. Вважаю, що особливо чимось пишатися, крім музеїв та храмів, немає чим.  На жаль, перелік негативів більший: відсутність нормального пляжу, відсутність інфраструктури для молоді та спорту (скейт парк, спортивні площадки, дискотеки, атракціони),  відсутність цивілізованих парковок і велопаркувальних місць і доріжок. Тож на питання: чи можна назвати Стрий європейським містом? Відповім  – з великою натяжкою. Щодо конкретної візитівки Стрия також  важко назвати.

Лідія МИСЬКІВ,  методист хорової школи « Щедрик»

Ми – європейці. Стрий – ще на початку ХХ століття був європейським містом, бо в ньому жила культура Відня і Праги, Варшави і Люксембургу. До нас приїжджали гості з Європи і захоплювалися високим духом людей галицької провінції, які шанували Бога і один одного. У моєму родинному альбомі безліч фото, що засвідчують про те. Потім нас намагалися зламати, але народ відстояв попри всі заборони церкви і мови, пісні і звичаю. Тому, коли мене запитують, що є прик­метною ознакою міста  – завжди впевнено кажу, що люди, бо саме вони творять його красу, достаток, культуру не залежно від посад, а від бачення своєї ролі в житті спільноти, завдяки їм місто має своє обличчя. Вони залишаються жити у створеній ними духовній і матеріальній культурі: будинках, пам’ятниках, вулицях, або в ідеї, як наприклад, Лев Ребет чи Степан Бандера. Стрий – місто юності Степана Бандери. І подобається це комусь чи ні, але нас називають бандерівцями. Мабуть тому, його послідовники першими в Україні створили величний пам’ятник Герою, підняли національний прапор над містом. В нашому місті нема величних замкових споруд, але на вул. Олесницького, 8 є маленький будиночок, до якого вели дороги з багатьох країн Європи. Тут жив священик, письменник, просвітитель Олекса Бобикевич, лежав хворий Іван Франко, співала чарівні солоспіви Соломія Крушельницька, читала уривки зі своїх творів Ірина Вільде і ще десятки славних людей переступали його пороги. А ще ми маємо найкращий виставковий зал, де збираються близькі за духом люди, маємо гарно опоряджені вулиці, ошатні крамнички на них, бо ми – європейці.

Павло ХУД, директор  Школи журналістики УКУ

Треба ро­зуміти, що Стрий – історичне місто. Нам слід дос­лід­жувати минуле міста і моде­лю­вати цей досвід з досвідом міст, які розвивають сучасну еко-культуру. У Стрию чимало цікавих храмів. Сакральні споруди міста є духовними осередками наших городян. Хоча церкви Стрия належать до різних історичних епох та стилів, проте вони свідчать, що стрияни справжні естети і віруючі люди.  У всі часи існування міста мирно співіснували різні етнічні спільноти, але стрияни увібрали все краще від представників інших народів, зберігаючи українську національну ідентичність. Мені подобаються оригінальні вулички з цікавими будинками, які мають історичне значення чи алеї в парках. Безперечно, вулиці, як і люди, мають свої долі, кожна з них може багато про що розповісти. Стрий – європейське місто (історично, релігійно, географічно). Для мене візитівкою міста є його прибиральники. Цих людей ми зазвичай не бачимо. Вони працюють від п’ятої години ранку. І коли вранці ми йдемо на роботу, їм завдячуємо прибраному місту.

Юлія БОЙКО, директор  Культурно-просвітницького центру ім. К. Макушинського

Зазвичай гостям міста рекомендую від­відати сакральні споруди різних віросповідань нашого міста (церкви, костел та синагогу), адже Стрий був є і буде містом багатьох культур.  Улюб­лених вулиць не маю, але загалом люблю місто, особливо восени коли починається справжній листопад, пахне осінню, тільки бракує запаху кави та прянощів у повітрі з міських кав’ярень.  Пишатись маємо чим – це архітектура міста, через яку водночас слід соромитись, адже занедбана. Це один з найбільших шрамів міста – «сучасна» реставрація будівель призвела до катастрофи. А дійсно маємо чим гордитись. Наприклад, цікавим за своєю архітектурою є будинок польських залізничників «Сокіл» (сьогодні міський Будинок культури). Ця споруда належала гімнастичному товариству «Сокіл». Його збудували у 1923 році. Остаточно будівництво завершили у 1946 році. У 50-х роках тут діяв Стрийський драматичний театр. Однозначно, Стрий –  це європейське місто, перед усім мешканці вже навчились дбати про чистоту вулиць, привітні один до одного і цим ми спільно стаємо новою європейською генерацію, яка ще багато чого повинна зробити для того, щоб ми були справжнім європейським містом.

Ольга СЕНЕТА, помічник-консультант депутата Стрийської міської ради

Стрий – моє рідне місто. Люблю його вулички, особливо в центральній частині міста, де розташовані гарні, цікаві за архітектурною формою будівлі. Показала б приїжджим Будинок працівників освіти, Народний дім, захоплююсь будівлею дитячого садка №3 «Магнолія» та фасадом міської поліклініки. Найбільше люблю вулицю Соломії Крушельницької, мабуть, через те, що поруч моя рідна СЗШ №6 і всі мої дитячі спогади тісно пов’язані з крокуванням до нових знань саме цією вулицею: Міський будинок культури, Центр творчості дітей та юнацтва, дитяча бібліотека ім. Василя Стефаника, – ці споруди поряд зі школою завжди зацікавлювали мій погляд своєю архітектурною формою та декором.  Вважаю, що окрасою та візитівкою нашого міста є пам’ятник «Будителям» (єдиний в Україні пам’ятник-триптих Тарасу Шев­ченку, Івану Франку, Лесі Українці), костел Різдва Пресвятої Богородиці, стела на честь 600-річчя Стрия. Гостям варто представити меморіальний комплекс «Борцям за волю України» – колишній репресивний заклад, перетворений у музейний комплекс, а також руїни синагоги – пам’ятку архітектури обласного значення. Щодо шрамів міста, то це майдан Ринок. Знаю, що вже ведуться активні обговорення з питання реконструкції майдану Ринок, визначається остаточний проект з реконструкції, тож вірю, що незабаром ми матимемо ще одну відновлену візитівку Стрия.

Джерело

 

Опубліковано у мандрівки, Опитування, Стрий туристичний. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.