БеСтріЛ – краєзнавчий маршрут

Туристичний краєзнавчий маршрут якій проходить через села Стрілків, Бережниця, Лотатники (Стрийського району).

Основна задача маршруту – ознайомити туристів, мешканців Стрия, Моршина та інших місць  з цікавими туристичними об’єктами цієї місцевості, дати можливість доторкнутися до історії старовинних церков, помилуватися краєвидами, гарно відпочити та  оздоровитися.

На маршруті ви побачите  три дерев’яних церкви, кілька джерел цілющої води, в які можна пирнути та змити з себе всі негативні думки, ознайомитися з дендро-парком, по збирати дари лісу в Березовою Гаю.

Маршрут можна подолати пішки, на велосипеді, автомобілі, громадським транспортом. Підходить для сім’ї.

Довжина маршруту:  (зі Стрия)

Маршрут починається в м. Стрий. Рухаємося в сторону м. Моршин, переїжджаємо через міст над річкою Стрий і на кільці повертаємо вліво, через залізничний переїзд.

Через 900 м. навпроти магазину повертаємо направо в сторону села Стрілків. Через 1,5 км. ми зупиняємося  біля джерела і робимо запаси цілющої води. Перед нами озера, де можна ловити рибу (платно, умови у орендарів).

Мальовниче село Стрілків розташоване на Прикарпатті на південний захід від районного центру міста Стрий на відстані 5 км. Неподалік протікає невеличка річка Жижава, яка є притокою річки Стрий. Перша згадка про село датується 1482 роком

Про початок села достимено нічого не відомо. Археологічні розкопки виявили два кургани кам’яної доби (3 тис. до н.е.). Є кілька легенд про походження села. Одна з них говорить, що багато років тому, у лісі поблизу пагорба поселився невеликий гурт людей. Це були воїни, яких називали стрільці-вартові. Вони будували свої житла понад потоками, поблизу води. У лісі, в якому у випадок ворожого нападу могли сховатися сім’ї з дітьми.

На пагорбі побудували фортецю, біля підніжжя були непрохідні болота, які ускладнювали ворогам доступ до фортеці. З іншої сторони пролягав непрохідний ліс. На території фортеці ріс високий, багатовіковий дуб. На його верхів’ї знаходився сторожовий пост, з якого вели спостереження за навколишніми територіями. На дубі був дзвін, який сповіщав про небезпеку або інші події. У пагорбі прокопали великий тунель, у якому могли ховатися люди. (Дуб та тунель збереглися до наших днів).

Захисників фортеці називали стрілками, а село – Стрілків. І досі ця назва збереглася в назві села.

Після відпочинку ідемо в сторону села і повертаємо в першу вулицю справа. З лівої сторони, вздовж дороги іде потічок. Через 900 м. з лівою сторони ми бачимо освячене джерело, де раніше проходило свято Водохреща.

Через 800 метрів, на пагорбі ми бачимо дерев’яну старовинну церкву. Перша згадка про церкву в селі датується 1482??, 1515?? роком. Відомо, що нову церкву побудували в 1650 році  і вона з того часу носить ім’я Святого Миколая.  Вона має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Церква типового галицького стилю – трьохзрубна, одноверха. Цікаво, що використовується лише кілька разів на рік. Відомо, до 1939 р. її покровителем був місцевий землевласник Йосиф Барон Бруніцький, а остання довоєнна канонічна візитація храму відбулася ще у 1909 р.

До церкви ведуть металеві сходинки. З правої сторони в 2017 році побудували нове місце для проведення обряду Водохреща. Зроблено кілька купалень, місце для набору води.

Піднімаємося на гору і ідемо в сторону нової кам’яної церкви. З правої сторони бачимо пам’ятник Івану Франко, нову школу, спортивний майданчик.

І ось перед нами церква Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ. У 1927 році львівський архітектор Олександр Пежанський виготовив проект нової кам’яної церкви і у 1929 році вніс до нього корективи за вказівкою воєводського консерватора. Спорудження церкви перервала ІІ Світова війна. У 1994 році освячено наріжний камінь для будівництва храму, а у 1999 році за цим проектом, доопрацьованим А.Олійним споруджено нову кам’яну церкву.

На кладовище (біля церкви)  знаходиться сімейна каплиця барона Іосифа Бруніцького, колишнього землевласника  (мандрівника, вченого, колекціонера).

В селі також можна подивитися на фігуру Матері Божої, пам’ятні хрести Січовим Стрільцям біля дерев’яної церкви та на сільському кладовищі), пам’ятний хрест воїнам УПА 1992р., придорожні хрести.

В селі є сільська рада, народний дім, бібліотека, ФАП. Там вам завжди нададуть інформацію і підтримку.  В народному домі є музей-кімната  «Село у пам’яті народній», Куток « Народна світлиця», Краєзнавчий куток « Мій край, моя історія жива», Книжкова виставка:  “Там бере початок Україна, де цвіте біля хати калина” та «Герої не вмирають»
Пам’яті Небесної сотні, 2014 р.

Виходимо з села і їдемо в напрямку села Бережниця.

Перша архівна згадка села відноситься до 1483 року. В 1648 році в селі був замок. За селом збереглося «Холерне кладовище».

Збереглися перекази про те, що в селі на високому дубі був підвішений дзвін, яким давали знати про наближення ворогів. Та не змогли люди захиститися від полчищ татар. Село було спалене, а людей закули в кайдани і погнали з собою в неволю. Все це відбувалося біля потічка, який пересікає село. Цей потічок жителі села називають «Кайдан», назву пояснюють як успадковану поколіннями пам’ять про тяжкі часи татарського лихоліття.

В  селі,  на північному заході відкрито родовища горючого газу, які, на сьогоднішній день, використовуються. На північному заході села знаходиться прокладена у 60-х р. ХХ ст. лінія по експлуатації природного газу з Дашави за кордон, внаслідок цього було частину лісу з цієї сторони вирубано. З будівельних матеріалів найбільше значення має глина, яку раніше використовували для виробництва цегли.

На пів-дороги до села ми бачимо придорожній пам’ятний хрест. Як тільки почнуться дерева уважно дивимося праворуч. Так знаходиться багато старовинних споруд. Ми вже розповідали про барона Броницького. Його резиденція знаходилася в селі Підгірці Стрийського району, а в селі Бережниця знаходився фільварок, де були господарські приміщення та будинок для прислуги. Тут ще збереглися сліди від будівель, окремі дерева саду та дорога, що з’єднувала це господарство з сільською дорогою.

Зайти на цю територію можна через ворота (напроти автобусної зупинки). Ці ворота були побудовані ще при радянській владі, коли цю територію та будівлі використовували під психоневрологічну лікарню. Всі будівлі знаходяться в дендро парку, якій був закладений в 19 ст.. Тут є такі дерева, як……………..

Щоб попасти до церков треба проїхати через все село. Ми побачимо дерев’яну та муровану церкву.

Старенька, нині не діюча, дерев’яна церква села імені Святої Великомучениці Параскевії нараховує близько 500 років. Була побудована як каплиця, що належала поміщикові. Із збільшенням кількості населення села вона була передана громаді. Поточної дати побудови церкви не встановлено. Є також дзвіниця. Пам’ятка архітектури місцевого значення.

За  роки незалежності громадою села збудовано новий греко-католицький храм Царя Христа.


В селі є школа I-II ступеня, народний дім, бібліотека, ФАП.

Ми повертаємося на основну дорогу і переїжджаємо через міст. Починається ліс і ми ідемо лісовими стежками в сторону села Лотатники. Автомобілем можна проїхати польовою дорогою. Відстань до села Лотатники 3 км. В лісі ми відвідуємо криївку воїнів УПА.

В село Лотатники ми попадаємо в районі озер.

Воно немов притулилося до лісу і хоче сховатися в ньому від щоденних клопотів. Історична назва: Лопатники. Назву виводять від того, що перші поселенці-поляки, згодом українізовані, корчували ліс лопатами. Їх називали “лопатниками”.
Не випадково жителів називали “лопатниками”, хоча в пізніші часи й нині назву пов’язують зі знаряддям праці – лопатою. Якщо версія підтвердиться, заснування села слід віднести принаймні на дві тисячі років у глибину часу.

Відомі колишні власники села і великі землевласники: Стрийське староство, княгиня Вікторія Яблонська, барони Браницькі.

Про побут доісторичної людини на теренах села свідчить знайдена могила з орнаментованою керамікою доби енеоліту, датована 2500-2000 рр. до нової ери. За переказами, село засновано до монголо – татарської навали.

На в’їзді в село зі сторони Кути ми бачимо каплицю – джерело з освяченою водою. Трошки далі, вздовж річки Бережниця, на лівому берегу  стоїть дерев’яна церква  Святого Миколи УГКЦ. Поряд – одноярусна квадратова дзвіниця. Першу дерев’яну церкву Святого Миколи УГКЦ споруджено в середині ХVІІІ ст.

 З іншого боку села будується нова церква.

На річці Бережниця, біля лісу знаходиться водозабір для заводу мінеральної води в Моршині. Він знаходиться з правої сторони річки

В тому ж районі знаходиться старе кладовище. Є надписи за 1932 рік.

Поряд Березовий гай – заповідне урочище місцевого значення. Створене з метою збереження частини лісового масиву з цінними насадженнями берези природного походження.

В селі є народний дім, бібліотека, школа.

Біля каплиці з джерельною водою, (район озера)

знаходиться пікнік-локація.

Наметовий табір можна розташувати за будівлею народного дому. Там є місце для наметів, вода, туалет, електрика.

Після відвідування села Лотатники повертаємося в Стрий. Село Стрілків у нас залишається з лівої сторони. Перед спуском, напроти магазину ми можемо повернути направо і проїхавши повз лісопильні попасти в ліс. Там знаходиться багато водозабірних криниць, які качають воду на завод в Моршин.

В Стрий повертаємося тією же дорогою, по мосту через річку Стрий.

Розробка маршруту 25.08.2017.

Share to Facebook
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki