Сакральні споруди міста Стрий

Довжина маршруту (до кінцевої точки): 15 км.
Складність: початковий
Тривалість: 3 години
Формат: краєзнавчий, пізнавальний, паломницький, сімейний,
Стан дороги: дорога
Спосіб пересування: автомобілем, велосипедом, пішки, автобусом
Трек маршруту: https://www.gpsies.com/map.do?fileId=mzneavvkwjzuylms
Сайт: http://www.stryi-tur.info/marshruti/palomnickij/sakralni-sporudi-mista-strij/ 

Наше місто – це перлина Галичини, одне із її культурних центрів, лише маленька краплина в морі історичних та архітектурних пам’яток, де поєдналися старовинні храми і затишні вулички з новими архітектурними спорудами.

Маршрут: Римо-католицька церква Народження Пресвятої Діви Марії – кафедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці – храм Благовіщення Пречистої Діви Марії – храм Святих Апостолів Петра і Павла – церква Святого Архистратига Михаїла – церква Святого Іоана Хрестителя – храми, що будуються – церква Євангельських Християн Баптистів.

Йдучи сьогоднішнім Стриєм, мимоволі озираєшся на ошатні маківки церков. За шістсотлітню історію міста його жителі витворили неповторної краси святині, що наближають людину до Бога. Заповнені віруючими у свята, не порожні й у будні, місцеві храми стали не лише невід’ємним атрибутом сьогоднішнього життя, але й помітним осередком громадської і культурної діяльності.

Як сьогодні, так і ще три століття тому у Стрию функціонували: костел (XV-XVIст.) біля ринку, каплиця св. Іоанна, костел Марії Магдалини Францисканського монастиря (XVIIст.), а також чотири дерев’яні церкви.

У місті «під валом» стояла церква Вознесіння Пресвятої Богородиці, далі церква Народження Марії (за іншими даними, Різдва Господнього), звана церквою Виговського. За брамою від р. Стрий була третя церква, теж Народження Марії. За Львівською брамою стояла церква Зіслання Святого Духа. Для неї 1640 року Яків Мельник і його дружина Феся подарували напрестольне Євангеліє. 1650 року Ян Казимир передав церкви братствам, а Ян ІІІ у 1676 році звільнив їх від податків.

На карті Стрия 1788 року бачимо зображення шести храмів. Це, правдоподібно, костел біля ринку, міська Успенська церква, у межах міста ще дві церкви. За межами міських укріплень, ймовірно за Львівською брамою, зображено церкву Святого Духа. А на Ланах – храм, який стояв на місці сучасної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Згодом за розпорядженням єпископату в Перемишлі (з 1795 р. Стрийський деканат перепідпо рядковано Львівській єпархії) була ліквідована церква Зішестя Святого Духа разом з храмами Різдва і Успіння Богородиці.

Сучасний Стрий – це місто, де співіснують різні релігійні громади.

Хоча перша писемна згадка про Стрий датується лише 1385 р., археологічні дослідження свідчать про те, що вже у давньоруські часи це було велике укріплене місто. У 1398 р. Стрий став центром повіту, а 1431р. отримав маґдебурзьке право. Коли побудовано костел Народження Пресвятої Діви, точно не відомо, але римсько-католицька парафія у Стрию існувала вже у 1396 р., її засновником вважають короля Казимира Великого.

У ХVІІ столітті на території парафії існувало декілька каплиць, діяли братство Божого Тіла та Архибратство Розарія (Вервиці), а також аж до кінця ХVІІІ століття працювала школа; парафія утримувала шпиталь для бідних, що розташувався біля костела на цвинтарі, котрий був ліквідований наприкінці ХVІІІ століття рішенням австрійського уряду. Неподалік знаходилися ординарія з резиденцією органіста та вікарія. За навчання школярів учитель отримував платню від батьків, а також одночасно служив писарем у міській управі. Костел був доволі багатим: король Казимир Великий надав йому значні привілеї, в тому числі село Ходовичі, вільну корчму в Угерську, а також десятину з солоду і снопове з кожного фільварку один раз у рік. Цікавим є факт, що міський скляр отримав право торгувати у крамниці на ринку за згоду безкоштовно склити вікна у костелі. Костел багато разів горів, особливо страшною була пожежа 1886 року, що зруйнувала його практично дощенту, збереглися мури нефу, пресвітерія і частково каплиця. У значній мірі форму і стиль костелу до 1886 року можна відтворити на основі збереженого: так, наявні контрфорси – особливі підпори, що використовувалися в будівлях готичного стилю. Сучасний костел має неоготичні форми, він мурований із цегли і штукатурений. В основі – це базиліка з шестиарковим нефом і кількома каплицями, що виконують роль бічних нефів, а також трьохсторонньо закритий пресвітерій. На куті між нефом і продовженням південної каплиці підноситься вежа. Головному входу передує портик. До пресвітерія з півночі прилягають два квадратоподібні приміщення різних розмірів – це ризниці. Фасад костела відповідає ширині нефу і є триосьовий, двох’ярусний, увінчаний трикутною вершиною. На нижньому ярусі фасаду на осі знаходиться портал (парадний пишний) вхід із зовнішньою аркадою. Вхідні двері дерев’яні, різьблені, оздоблені залізним куттям. З півдня до фасаду прилягає потужна п’ятиярусна вежа, окремі її яруси різної висоти і відокремлені карнизами, вежа з усіх боків однакова, на п’ятому ярусі розміщені чотири балкони, а над ними – годинник. Заслуговує на увагу напис на зовнішній стіні костела„ Д.О.М. Вавжинець Войташкевич, райця стрийський, віддав Богу душу під час мору в 1646 р., 9 серпня.

Ту пам’ятку вчинили йому смутні нащадки. Боже, будь милостивий до душі його”. Стіни нефу артикульовані колонами на високих цоколях, капітелі колон – листоподібні. Неф з’єднаний з каплицями напівкруглими арками різної величини, а також вузькими проходами, зімкненими уривчастими дугами. У нефі склепіння сіткоподібне з ребрами, у пресвітерії – хрестоподібне. Каплиці поділені на прясла (прогони) широкими арками з напівкруглими дугами.

Вікна в костелі прямокутні, напівкругло зімкнені, окремі з вітражами. У каплицях вікна знаходяться у глибоких нішах. Облаштування костела однотипне, неоготичне.

Головний вівтар (1888 р.) зроблений з журавненського мармуру, має позолочені елементи декорації. З мармуру зроблені також амвон зі сходами та хрестильниця у формі келиху на широкій круглій підставці. Інші вівтарі дерев’яні. В центрі головного вівтаря – образ Матері Божої Цариці Польської корони, мальований олією на полотні рукою Франциска Цинка (1888 р.). Вітражі у вікнах пресвітерія виконані з1894 р., вони представляють пари постатей у повен ріст – це Святий Петро, Свята Катерина, Мати Божа з дитятком, Святий Йосиф та інші.

Костел у Стрию один з небагатьох, що діяв увесь час в період боротьби з релігією. 8 вересня 1995 р. храм був проголошений Санктуарієм Матері Божої Хоронительки Людських Надій.

26.06.2001 р. Святіший Отець Йоан Павло ІІ, перебуваючи в Україні з Апостольським візитом, освятив у Львові корону Матері Божої Стрийської, а 9.09.2001 р.

Львівський митрополит кардинал Мар’ян Яворський коронував цей образ.

Існуюча церква Успення Пресвятої Богородиці перероблена з колишнього францисканського костелу.

Монастир францисканців з костелом св. М. Магдалини був заснований у другій половині XVII ст. Наприкінці XVIII ст. монастир розпустили, а костел Марії Магдалини австрійський уряд передав українській громаді під церкву Успення Пресвятої Богородиці.

Костел був дерев’яним, мурованими були тільки вівтарна частина (апсида), солея і ризниця. У 1836 р. дерев’яну частину розібрали і на її місці вимурували нову, з цегли, зі збереженням попереднього вигляду будівлі, тому церква має вигляд ковчегу (базиліки) з притворами та центральною чотирикутною вежею, з шатровим куполом, увінчаним позолоченим хрестом, що стоїть на кулі. Вежа виконує функцію дзвіниці. Фасад у формі псевдопортика удекорований чотирма пілястрами і фризом. Над дверима образ Успіння Пресвятої Богородиці, а над ним розміщене вікно напівсферичної форми. Територія церкви огороджена кованим металевим парканом на мурованому підмурівку. Огорожа датується 1947-48 рр., а ковані ворота зроблені нещодавно сучасними ковалями. Напроти фасаду церкви посеред площі, як і колись, височить білосніжна статуя Матері Божої на земній кулі в оточенні ангеликів.

Під час величезної пожежі міста у 1886 р. церква залишилася непошкодженою. Окрасою Успенської церкви є стилевий іконостас з кедрового дерева, роботи маляра В. Дядинюка та різьбяра М. Наконечного.

Цей іконостас, який увійшов в наукову літературу, постав у 1937 р. старанням о. пароха Іллі Гаврилишина.

У 1946 р. Успенська церква збагатилася чудотворною іконою Ліської Богоматері, привезеною переселенцями з Польщі. Тоді поставлено два гарні різьблені кіоти і в одному з них поміщено ікону Богоматері.

Неповторною красою вписуються у голубе небо куполи із позолоченими хрестами церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці – яскравого прикладу візантійсько-українського стилю. Побудована церква у 1886 р. на пожертви мешканців передмість Лани, Лази і Зваричі. Храм виділяється гармонійними пропорціями і досконалістю форм. У своїй основі церква має рівнораменний хрест, завершується чотирма малими і одним великим куполами. Привертає увагу й інтер’єр храму, в якому архітектура і живопис виступають в нерозривній єдності. Справжня тиша і спокій панують тут.

Церква побудована на місці дерев’яної, що стояла тут ще за часів козацьких війн і згоріла. Згодом парафіяни перенесли із Заплатина церкву Святого Михаїла і поставили її в ім’я Благовіщення Пресвятої Богородиці, а вже пізніше спорудили нову – муровану, побудували напроти Братський дім, а на роздоріжжі – парафіяльний дім для отця сотрудника. Осередком духовного й культурно-мистецького життя передмість Ланів і Зваричів, де українське населення становило 98%, на довгі десятиліття стали церква та Братський дім, що виконував ще й функції читальні „Просвіти” і дитячої захорони, яку проводили служебниці, чий дім знаходиться і понині неподалік від церкви. Церква була діючою і в часи радянської влади, а за роки незалежності парафіяни відреставрували храм і спорудили прегарну маленьку дерев’яну капличку і невелику дзвіницю. Повернувся на своє місце й трьохметровий дерев’яний хрест, встановлений на перехресті вулиць Т. Шевченка та Б.Хмельницького на ознаменування скасування у Галичині у 1848 р. кріпацтва.

Район Нового Світу прикрашає новозбудований храм Святих Апостолів Петра і Павла – ровесник незалежності України, освячений 12 липня 2006 р. Споруджений він за проектом львівського архітектора Миколи Прокоповича. Вражає своїми розмірами: висота храму сягає понад 35м , довжина храмової будівлі – 47м, а ширина – 42м, побудований відповідно до вимог сучасної архітектури й будівництва, являє собою стилізовану у давньоруських традиціях споруду з елементами візантійського та бойківського стилів з трьома нефами та сімома шатровими куполами. Церква має три входи: один центральний і два бокових. Три окремі приміщення можуть бути трьома повноцінними церквами з окремими престолами та іконостасами. Закриті галереї навколо центральної частини храму дозволяють вірним молитися також у партері церкви.

Разом із церквою злучена дзвіниця. Дзвони розміщені у двох вежах, розташованих при вході до храму.

Проект передбачає і цокольне приміщення. У ньому буде розташований актовий зал на 600 місць, трапезна на 200 місць, чотири класи та бібліотека. Під час освячення престолу Преосвященний єпископ Юліан Ґбур вклав мощі священномученика Петра Вергуна.

Барвами веселки грають промінчики сонця на хресті, який увінчує церковцю Всіх Святих Українського Народу, що по вулиці Виговського. Громада церкви Всіх Святих Українського Народу була зареєстрована у 1996 р., в 1997 р. було освячено каплицю, а в 2002 р. – наріжний камінь майбутнього храму.

В основі самобутнього проекту храму лежить українська писанка. Церква розрахована на 400 чоловік, її висота – 36м, загальна площа – 200м2, на території церкви знаходиться літня каплиця, дитячий майданчик та Будинок Духовної Просвіти. Головна ікона храму Всіх Святих Українського Народу знаходиться у вівтарі каплиці.

На іконі зображено як лики святих нашого народу, так і священиків та єпископів, процес беатифікації яких ще триває.

Автором ікони є стрийський художник Ігор Завозін.

У буйній зелені дерев нас приваблює своєю скромною красою церква Святих Володимира і Ольги – першохрестителів України. Громаду зареєстровано у травні 1995 року, а 8 грудня 1996 року освячено тимчасову церквицю.

У 2001 році люди, спрагнені духовності, розпочали будівництво нового сучасного Божого храму, який розрахований на 800 місць. Проект церкви – це поєднання елементів різних архітектурних стилів. Довжина храмової будівлі 30м, висота – 35,4м. Милують око і 3 півкулі – бані, висота яких відповідно 25м . Приміщення храму передбачає актовий зал, 2 класи катехізації, клас хорового співу, бібліотеку.

У 1907 р. архієпископ Йосип Більчевський освятив наріжний камінь під будівлю костелу св. Йосипа сестер-серафіток, які розпочали свою працю у Стрию 1897р., храм споруджено на вулиці Вузькій у стилі модерн з використанням елементів готики у 1910 р. Тяжких моральних та матеріальних збитків зазнав костел внаслідок окупації Західних земель України, за часів радянської влади його було пограбовано, знищено дорогоцінні духовні реліквії. Це були роки великого випробування. Дзвони замовкли на півстоліття. Після 1946 р. костел перетворили спочатку на склад металу, а пізніше – меблів. З 1999 р. костел належить Православній Церкві Київського Патріархату.

Величний і неповторний храм Архистратига Михаїла та Всіх Сил Безплотних і сьогодні милує погляд своєю архітектурою та інтер’єром. Як багато світла у цій святині. Велич і краса храму – вітражі із кольорового скла, які в сонячні дні створюють особливий настрій урочистості.

На фоні голубого неба і висотних будинків підносяться у небесну голубінь куполи церкви Собору Св. Іоана Хрестителя Київського Патріархату. Будівництво церкви почалось у 1991 р. на пожертви та працею вірних. Завершення та освячення церкви відбулося 08.06.2003 р. Святійшим патріархом Київським і всієї Русі-України Філаретом у співслужінні Митрополита Львівського і Сокальського Андрія, Архієпископа Дрогобицького і Самбірського Феодосія.

Величний храм побудований у кращих традиціях східнослов’янської архітектури в еклектичному стилі.

Пластичність його композиції вдало підкреслюється виразним декором, фресковим живописом і мозаїкою.

В основі храму – чотирираменний хрест з п’ятикупольним завершенням, окремо побудована дзвіниця. Архітектор – І. Коваленко.

З давнього часу існує повідомлення про виникнення і розвиток пасторської громади м. Стрия в Східній Галичині. Стрий за часів австрійської і польської окупації був окружним містом, в якому проживало понад 33 тисячі громадян польської, української і єврейської національностей. При цьому вони були оточені вінком розквітлих німецьких поселень євангелістів і католиків, чимало з них тягнулися до Стрия і залишалися тут, шукаючи собі роботу.

Мусило пройти коло ста років, поки число євангелістів, завдяки імміграції з німецьких колоній, стало таким великим, що євангелісти Стрия, а пізніше і пасторська громада Гельзендорфу змогли об’єднатися.

Перша євангельська служба Божа в Стрию відбулася уже в квітні 1800 року. Це була скромна читана служба Божа латинською мовою в приватному будинку, на яку прибули представники 12 сімей, що власне й становили громаду.

Пізніше служба Божа проводилася в польській школі, яка належала міській владі. В 1859 році почалось будівництво з участю сусідніх громад. Через 9 років, 11.10.1863 відбулося посвячення Євангельської церкви. Через 33 роки після цього було вирішено збудувати будинок для пастора, оскільки євангельська громада ставала все більшою. Незабаром будинок пастора був завершений і посвячений, а новосілля в ньому відсвяткував перший пастор Йоганн Гергардт в січні 1899 року.

Церква була побудована в псевдоготичному стилі у формі базиліки з вежею. У часи радянської влади тут знаходилася автобусна станція, зараз це Церква Євангельських Християн Баптистів.

Хоч сакральні споруди нашого міста належать до різного часу, різних історичних епох та стилів, проте вони свідчать, що стрияни люблять справжню красу і залишаються глибоко віруючими людьми.

Джерело: Туристичний путівник «Мандрівки вулицями Стрия»