Скелі Довбуша

Довжина маршруту (до кінцевої точки): 40 км.
Складність: початковий
Тривалість: 8 години
Формат: краєзнавчий, пізнавальний, сімейний,
Стан дороги: гори, кам’яна, тверде, дорога, бездоріжжя
Спосіб пересування: автомобілем, велосипедом, автобусом
Трек маршруту: 
Сайт: http://www.stryi-tur.info/marshruti/prirodnij/skeli-dovbusha/

Скелі Довбуша — скельно-печерний комплекс, унікальна пам’ятка історії та природи. Розташовані за 3 км від села Бубнища (Івано-Франківська область).Комплексна пам’ятка природи «Скелі Довбуша» лежить на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн. років тому на дні палеогенового моря. Кам’яний лабіринт завширшки 200 м тягнеться серед буково-смерекового лісу зі сходу на захід майже на 1 км.

За переказами, у XVII–XVIII ст. тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.Унікальний скельний комплекс названий на честь легендарного опришка Олекси Довбуша. Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижних істот, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.

Про Бубнище свого часу писав Іван Франко у своєму творі «Бубнище», Михайло Грушевський визначив Скелі Довбуша як оборонний скельно-печерний комплекс.Джерело

Легенди Скель Довбуша. Назва Бубнище оповите ореолом легенд, які дещо розходяться в фактах. Деякі стверджують, що назва пішла від сигналу тривоги – звуку бубна, в який били селяни при наближенні татарських орд, більш поетична легенда переповідає долю дівчини, єдиною, хто вижив з усього села і сховалася в скелях. Звідти вона подавала людям сигнали про небезпеку за допомогою того ж бубна.Безліч народних сказань пов’язують скельний комплекс з Олексою Довбушем, наділеного за чутками чаклунський силою, відновлюваної в Заповітне скелях. З різних джерел складається історія загибелі ватажка опришків. Шерше ля фам, як водиться. Олекса був смертельно поранений чоловіком колишньої коханої Дзвінки, яка за свою зраду перетворилася в скелю. А тіло народного месника було четвертувати і розкидано по Карпатам, тому і Скелі Довбуша існують не тільки в Бубнище.

А ще ходять чутки, що кам’яні велетні охороняють таємну печеру з золотом Олекси Довбуша, яка відкриється лише тому, хто володіє магічним словом. Перевіримо?З цими скелями пов’язані ще дуже багато народних легенд та переказів:— в цьому місці заховане золото Олекси Довбуша, яке знаходиться в скелі, яка нагадує мішок…— ці скелі утворились від того, що Карпати грізно затремтіли від розпачу, коли смертельно поранений Олекса Довбуш помирав;— серед скель є камінь, який прикриває вхід до потаємної печери і відсувається від заповідного слова;— багач з Войнилова, будуючи в цьому місці замок, морив людей непосильною роботою, примушуючи їх довбати печери в скелях;— праворуч від другої ущелини, на майже стрімкій стіні можна побачити опуклий силует великої голови лева. Люди говорять, що це зображення пов’язане з періодом князювання Данила Галицького, в якого був син Лев;— за силуетом лева є глибока похила тріщина. Згори на скелях спочиває величезна каменюка, що нагадує бубен. Під час одного з набігів татар місцеві жителі кинулися до скель, щоб укритися там від жорстокого ворога. Але татари наздогнали їх і порубали. Лише одній дівчині вдалося добігти до скель і попросити в них захисту. Скелі розсунулися і сховали утікачку, а на переслідувачів посипався град каменів. Коли ворог знову нападав на ці землі, скелі розсувалися, дівчина виходила з укриття і била в бубен, попереджуючи жителів села про небезпеку і т.п.Хто б до такого додумався 200 років тому?! Так що не грішім, фольклор сучасності в жоднім випадку не поступається творчості наших предків!У X–XVII століттях до н.е. на цьому місці існувало язичницьке святилище – палеообсерваторія. Після поширення тут християнства, на місці поганської святині, ймовірно, виник невеликий печерний давньоруський монастир – скит, а невдовзі – сторожова фортеця (одна з твердинь, якими галицький князь Ярослав Осмомисл, за словами автора “Слова о полку Ігоревім” підпер Угорські гори), яка пережила монголо-татарську навалу й проіснувала до XVI століття.В скелях видовбані три печери, є рештки мурованого склепіння, є сліди колодязя, валу та рову. Відомо, що ці печери раніше використовувались як скельний монастир, а пізніше мали оборонно-фортечне значення.        Джерело.