Преса про толоку довкола палацу Бруницьких у с.Підгірці

ДО ТОЛОКИ ДОВКОЛА ПАЛАЦУ БРУНИЦЬКИХ У С. ПІДГІРЦІ, ЩО НА СТРИЙЩИНІ, ДОЛУЧИЛИСЯ ГРОМАДСЬКІСТЬ ТА СТУДЕНТСТВО

      У суботу 16 квітня 2016 р. відбулася велика толока: «Відновлення та збереження парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва 19 століття “Підгірцівський парк”. Акцію організували Підгірцівська сільська рада, ГО ” Центр розвитку краю”, долучилися до неї Клуб Вело-Стрий, Національний лісотехнічний університет України, Стрийський коледж Львівського НАУ, Культурно-просвітницький центр ім. К. Макушинського польської громади м. Стрий, працівники Стрийської РДА.

Тут в унікальному комплексі Стрийщини в одному ансамблі поєднано архітектуру та садово-паркове мистецтво. Толоку тут проводяться з 2011 року. Як зазначають учасники цьогорічна була най багатолюднішою.

 Як розповів доцент кафедри лісової таксації та лісовпорядкування НЛУУ, доктор сільськогосподарських наук Георгій Гриник, парк у с. Підгірці закладений на рубежі 18-19 століть. Він є пам’яткою садово-паркового мистецтва й внесений до загально державного реєстру. Науковець зазначає, що стан парку, на жаль, не найкращий. Акція, яку вони проводять, спрямована насамперед на збереження того, що залишилося. Також планують повернутися до того асортименту порід, який був з самого початку. Дана акція цікава ще й тим, що це ініціатива як місцевих мешканців, так і студентів, навіть з-за меж Львівської області. Студенти Чернігівського політехнічного університету зібрали макулатуру, здали її, а гроші, які отримали передали львівським студентам. Ті ж придбали дерева й посадили у Підгорецькому парку.
З початку існування в парку закладалися екзотичні дерева, тут був дендропарк. Про це розповіла завідувач кафедри соціології та культурології Львівського НЛУУ Ірина Магазинщикова. 12 таких дерев висадили й студенти, серед них чорний горіх, тюльпанове дерево. Національний лісотехнічний університет України опікується даним об’єктом, як пам’яткою культурної та природної спадщини. Тож частина студентів висаджувала дерева, а частина прибирала територію довкола Палацу Бруницьких.
Про історію Палацу розповів стрийський краєзнавець Микола Закусов. Ще у часи середньовіччя тут з’явився оборонний замок. Був знищений. Довший час територія залишалась пусткою. У 1734 році тут починає будувати свою заміську резиденцію відомий польський магнат Юзеф Яблоновськи. З 1751 року князь(титул князя отримав у 1743 році) майже не з’являється у Підгірцях. Окремі речі доручає перевезти до Ляхівців, де споруджує новий палац. У 1777 року він помер у Липську так і не відвідавши своєї першої резиденції.
Палац у Підгірцях довго не мав сталого господаря. Тільки на початку 19 століття окатоличена єврейська родина Бруницьких викупила ці місця й планомірно почала забудовувати. Наймасштабніші роботи велися наприкінці 19 століття, до них був залучений чернівецький архітектор Карл Адольф Ромшторфер. Він і надав палацу завершеного вигляду. Бічні вежі типові для його мистецького стилю. Багато будівель в Чернівцях, на території Буковини належить саме йому. Господар палацу Юліан Бруницький сам брав участь у будівельних роботах.
Після 1939 року прийшов у занепад. Деякий час тут містилася школа інтернат, сільська рада, рибгосп. Та найбільшої руйнації маєток зазнав у часі незалежності України, буквально за 5-6 останніх років. На щастя знайшлися люди, завдяки яким зроблено великий крок до збереження цієї унікальної архітектурної пам’ятки Стрийщини. Уже проведено деякі відновлювальні роботи. Споруду перекрито, стіни захищені і через деякий час тут можна буде робити реставраційні роботи. Микола Закусов сподівається, що незабаром пам’ятка гідно увійде в туристичні маршрути і тут завжди буде багато охочих подивитися на зразки колишнього галицького життя звичайної магнацької родини.
До толоки долучилася польська громада м. Стрия. Вихованці культурно-просвітницького центру ім. Корнеля Макушинського висадили тут “Поле Надії”. Керівник центру Юлія Бойко вважає, що про це місце слід дбати. Цей парк заслуговує на те, щоб про нього говорили не тільки у Стрийському районі, а й далеко за його межами. Щоб тут було чисто, прибрано, і кожен з нас міг сюди приїхати, відпочити. А нарциси – квіти надії, які висадили діти щороку цвіли Полем Надії.

Джерело

Опубліковано у екологія | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.