Місто вічного світла

Коли розпочали експлуатацію Дашавського родовища, у місті Стрий для освітлення вулиць було встановлено ліхтарі, які ніколи не гасилися, бо утримання ліхтарників обійшлося б дорожче, ніж вартість газу, який згорав за добу. Тому місто прозвали «Містом вічного світла». #СтрийФМ_історія


 Історична довідка «Про гасові ліхтарі 1907 року у м. Стрию»

На підставі архівних і бібліографічних розшуків, аналізу іконографічного матеріалу і натурних обстежень вдалося виявити і систематизувати відомості про історико-культурну пам’ятку «Гасові ліхтарі 1907 року у м. Стрию».

Зокрема, встановлено наступне:

У 1903 році на засіданні міської ради прийнято ухвалу про будівництво міського газового закладу, як ефективнішого для освітлення вулиць міста. Оскільки місто освічували 50 нафтових світильників. У якості експерта запрошено директора, відкритої ще в 1858 році, Львівської газівні інженера Теодоровича. Він підготував попередні кошториси.

У 1906 році створено комісію на чолі з бургомістром Александром Стояловським. Плани будівлі, яка обійшлася у 400 тисяч корон, виготовив архітектор Адам Опольський, а будівельними роботами керував місцевий будівничий Абрагам Вальдман. Завершений у 1907 році заклад очолив інженер Мечислав Сайферт. Цього ж року розпочато прокладення 27 км. труб (виконавець Ян Верштайн) і встановлення ліхтарів. Якщо у 1906 році в Стрию було 168 нафтових ламп, то в 1909 році 420 гасових ламп освітлювали вулиці міста. Для їх обслуговування при магістраті працювали 8 ліхтарників.

За 1912 рік газівня, яку розширили у 1910 році, виробила майже 280 тисяч кубічних метрів палива, а в наступному 318 тисяч. В травні 1914 року озвучили ідею використання вугілля як палива для місцевої газівні. Реалізувати її завадила війна.

У 1913 році фірма «Simon» поблизу Дашави натрапила на газове родовище і продала місце іншій компанії. Після війни нафтовий синдикат купив там ділянку і фірма «Gazolina» заклала першу свердловину. Роботи, що тривали майже два роки, просувалися повільно і без помітного результату. Найманих робітників вже почали розпускати. Керуючий згадував, що лише на прохання дружини подовжив термін робіт. За тиждень на глибині 394 метри пішов газ. В листопаді 1921 року акціонерне товариство «Міжміські газопроводи» проклало труби до Стрия, де отримало зруйновану у роки війни газівню в обмін на безоплатне освітлення вулиць 425 ліхтарями. З огляду на низьку ціну – 10 грошів за 1 кубічний метр, газ використовували і для опалення.
Це стало основною причиною, що місто не електрифікували до 1928 року.

Ректор Опольського університету і відомий дослідник минулого міст Галичини Станіслав Славомір Ніцея у своїй книзі назвав Стрий «містом негаснучих ліхтарів». Відома ще одна назва «місто вічного світла». З огляду на те, що оплата послуг ліхтарників перевищувала вартість використаного палива, то лампи світили цілодобово.

Стрийські гасові ліхтарі володіють своєрідністю, знаковістю і, певною мірою, є символом міста. Окремі з них переробили на електричні, окремі демонтували. Лише в приватних збірках сьогодні знаходяться ліхтарі з гербом міста з місцевої ливарні Болеслава Бенчера.

Пропонується взяти під охорону збережені унікальні ліхтарі на майдані Ринок та по вулиці Шевченка, як визначну пам’ятку історії м. Стрия.

Інформацію надав Юрій Левицький

А зараз ознайомтеся з історією небайдужого стриянина, який провів велику дослідницьку працю.

Публікації в інтернеті Стрий – місто вічного світла