Добрівляни

Відео  Дерев’яна церков  Хутір Береги

Село на берегах безіменного потоку, за 1 кілометр на північ від м. Стрия. Назву виводять хто від слів “добрі лани”, хто від прізвища пана Добрівлянського, якому колись належало село. Але позаяк сіл з такою ж назвою існує багато, довелося зробити пошук інших тлумачень незрозумілого топоніму, який привів до можливої розгадки його таємниці.

Виявилось, у с. Добрівлянах на Жидачівщині пояснюють походження його назви від слова “дуброва”, тобто дубового лісу. Перших жителів, котрі поселились серед такого лісу, називали дубровлянами. З часом розмовна практика спростила слово, і воно набуло форми “Добрівляни”.

За К. Тищенком, вірогіднішою виглядає версія про походження топоніму від назви народу обрів-аварів, з яким пов’язана прадавня історія України VІ-VІІІ ст. Цікаво, що в Україні існують інші населені пункти з основою Обр- – Добрянка, Аврамівка, Абрамівка, Ображіївка, Оброшино, Гостробури тощо. На користь цієї ж версії свідчить і корінне прізвище Оброца, у якому присутня основа Обр-. У назві наголошують літеру “і”, рідше – літеру “я”.

Межує з м Стриєм, селами Вівнею, Добрянами, Заплатином. Частини села і мікротопоніми: Колодниця, Янівка, Кісільова, Ленія, Кривуля, Дубки, Маркова, Дуброва, Береги, Ліщина, Вільшина, У Вуличці, На Середньому, На Цегольні, Глинка, Млинівка, У Дворі, До Верштана, Толока, Вигін, Фільварок, Саджівка, Шутрівка, Могила, Новий Двір. Відомі колишні власники села і великі землевласники: Зиґмунд Ромашкан, Братківські, князі Любомирські, Снайдер, Верштайн.

За переказами, село засновано в ХІІІ ст., згідно з ЛОАТП – в 1550 р.

Селяни займались рільництвом, тваринництвом, ремеслами. За панщини вони мусили безплатно працювати на пана від 6 до 3 днів (1 особа з двору), платити податок натурою і грішми, возити на ярмарок панське збіжжя, виконувати різні шарварки, роботи “на ґвалт”. У ХVІІ ст. було близько 40 хат, у ХVІІІ ст. – 70 хат, ХІХ ст. –115 хат, проживало до 600 осіб, у ХХ ст. – 190 хат. У 1935 р. було 703 українці, 23 поляки, 20 німців, 14 жидів.

У 1939 р. налічувалось 800 осіб: 755 українців, 25 поляків, 20 німців та інших. До 1939 р. була кузня, споживча крамниця, молочарня. Поблизу села добували нафту, природний газ.

У 2008 р. проживало 845 осіб.

За СССР створено Добрівлянівську сільську раду. У 1956 р. з її складу вилучено і передано до складу Завадівської сільської ради населений пункт Діброву-Новосвітську,

в 1959 р. ліквідовану й приєднану до Яблунівської сільської ради. Землями користувався колгосп в Угерську. Загальна площа земельних угідь – 1 тис. 437 гектарів.

Перша письмова згадка про дерев’яну церкву належить до 1589 р. і міститься в податковому реєстрі. Знаходилась церква в частині села дідича Грицька Добрівлянсько-

го. Можливо, у ХVІІ ст. споруджено наступну дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста, котра в акті візитації від 1773 р. зафіксована як дуже стара. Церква належить до рідкісного в Україні типу дводільних церков лише з навою і вівтарем, видовженим добудованою ризницею при східній стіні, а двосхилі дахи увінчує на гребені невеликий сліпий ліхтар з маківкою. Біля церкви збереглась дерев’яна дзвіниця того ж періоду.

У 1937-1991 рр. за проектом львівського архітектора Лева Левинського замість недобудованої і за часів комуно-російської окупації розібраної дерев’яної церкви споруджено кам’яну церкву Святих Петра і Павла УГКЦ. Протягом 1960-1980 рр. стояла закрита. При церкві був колись і є нині церковний хор.

3 каплиці, одна з яких споруджена членом ОУН Миколою Павлуковичем і за допомогою Надії Дашковської, має титул Святого Онуфрія, 1996-1997 рр. 2 придорожні хрести.

Символічна могила борців за волю України, 1992 р. Пам’ятна таблиця Петрові Мірчуку, 2009 р.

Храмові празники – на свято Петра і Павла 12 липня, на свято Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня.

Першу 1-класну школу відкрито в 1880 рр., у 1910 р. навчалось 82 дітей. У 1940 р. школу розширено до 4-класної. Нині працює школа 1 ступеню: 3 вчителі, 1 технічний працівник, 14 учнів.

Першу читальню “Просвіти” відкрито до 1909 р. При читальні був хор, драматичний гурток, танцювальний гурток, бібліотека, дитячий садок. Існували осередки товариств

“Просвіта”, “Сільський господар”, “Сокіл”, “Рідна школа”, Союз українок, згодом “Луг”, “Доріст”, Церковне братство, Братство тверезості “Відродження”. Нині в приміщенні 1949 р. працює Народний дім, бібліотека. Створено хор, драматичний, танцювальний гуртки. Відновлено осередок Союзу українок.

З села походять: один з провідних діячів ОУН, член Проводу ЗЧ ОУН, журналіст, історик українського революційно-визвольного руху, ОУН і УПА, співредактор націоналістичних видань у діаспорі, автор книг, статей, нарисів з історії ОУН, УПА Петро Мірчук (1913-1999); художник Остап Оброца (1931-1979); художник, поет Володимир Дяк (1931-1991), похований у селі; кандидат економічних наук Микола Стасів (1930-1968); кандидат фізико-математичних наук Михайло Коркуна (нар. в 1947 р.), кандидат економічних наук Іван Коркуна (нар. В 1957 р.).

На сільському цвинтарі похований парох, о. Іван Герич (1905-1989).

У 2008 р. був фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця, 2 кафе.

У 2008 р. у власності селян було: 96 корів, 20 коней, 9 кіз, 981 голова птиці, 40 пасік, 36 легкових автомашин, 2 вантажівки, 8 тракторів.

У 2008 р. постійно проживали люди в 276 хатах, стояли порожніми 6 хат.

Сполучення з м. Стриєм – автобусами.

 Використана інформація: Пастух Р. І. “Стрийщина крізь віки”. Енциклопедична книга-альбом.


Соціальні мережі: Бібліотека,  Група  Сторінка села

Місцева влада
Адреса ради 82426, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Добрівляни, тел. 52-4-30

Персоналії

  • Остап Оброца — художник-графік (акварелі, екслібриси). У селі Добрівлянах та в м. Стрию названі вулиці в його пам’ять.
  • Петро Мірчук — український політичний діяч, історик, журналіст. Псевдонім — Залізняк.

Церква Воздвиження Чесного Хреста 1738

Всі відео про с. Добрівляни