Колодниця

Село на березі р. Колодниці, чи Шепільської, за 14 кілометрів на південний захід від м. Стрия. Назву виводять від слова “колодій”. Мовляв, колись майстри-колодії видовбували з грубих дерев’яних колод відра, жолоби тощо напувати худобу, зберігати молоко, і вони дали назву селу.

Щоправда, слово “колод В назві наголошують другу літеру “о”. Межує з селами Конюховом, Монастирцем, Голобутовом, Завадовом, Грабовцем. Частини села і мікротопоніми: Вербина, Городище, Солянка, Частки, Гора, Ставище, За Городами, За Вербою, Осичина, Березники, Хащі, Городисько(ще).

Відомі колишні власники села і великі землевласники: Колодницькі (Клодницькі), що взяли собі прізвище від назви села, Ожеховські.

Про побут доісторичної людини на південному терені села свідчить виорана в 1930 рр. велика частина глиняної посудини культури лінійно-стрічкової кераміки, датованої V тисячоліттям до нової ери. Згідно з ЛОАТП, село засновано в 1589 р.

Селяни займались рільництвом, тваринництвом, ремеслами. За панщини вони мусили безплатно працювати на пана від 6 до 3 днів (1 особа з двору), платити податок натурою і грішми, возити на ярмарок панське збіжжя, виконувати різні шарварки, роботи “на ґвалт”. У 1880 р. налічувалось 257 осіб. У 1921 р. було 75 хат, проживало 420 осіб; у 1935 р. – 87 хат, 512 українців, 2 поляки, 21 жид. У 1939 р. налічувалось 530 осіб: 510 українців, 20 жидів. До 1939 р. був млин. У 2008 р. проживало 322 особи, всі українці, з них 105 пенсіонерів.

За СССР створено Колодницьку сільську раду, в 1950 р. ліквідовану і приєднану до Конюхівської сільської ради. Землями користувався колгосп у Конюхові. Загальна площа земельних угідь – 84 гектари.

Перша письмова згадка про церкву належить до 1512 р. і міститься в податковому реєстрі. На рубежі ХVІІ-ХVІІІ ст. споруджено наступну дерев’яну церкву Святого Миколи УГКЦ. У 1832 р. її опечатано через аварійний стан. У 1830 рр. на її місці споруджено нову дерев’яну церкву Святого Миколи УГКЦ. У 1859 р. поряд споруджено дзвіницю. У 1900 р. церква згоріла. Замість неї споруджено наступну дерев’яну церкву Святого Миколи УГКЦ. У 1915 р. через село проходив фронт Першої світової війни, і церква згоріла. У 1918-1919 рр. споруджено тимчасову дерев’яну церкву-каплицю Святого Миколи УГКЦ. Протягом 1960-1980 рр. стояла закрита. У 1991-2004 рр. споруджено кам’яну церкву Святих Петра і Павла УГКЦ. При церкві був колись і є нині церковний хор.

Храмовий празник – на свято Петра і Павла 12 липня.

Першу 1-класну школу відкрито на початку ХХ ст., в 1935 р. навчалось 102 учні. Нині діти ходять до Конюхівської школи.
До 1939 р. існував осередок Союзу українок, хор. Нині працює Народний дім, бібліотека. Створено вокальний ансамбль, гурток художнього слова. Відновлено осередок Союзу українок.

З села походить лікар, громадський діяч, дійсний член НТШ, засновник і співзасновник товариств “Дністер”, “Народна торгівля”, “Просвіта”, кавалер ордену цісаря Франца-Йосифа Фелікс Щасний-Сельський (1852-1922, с. Витвиця Долинського району на Івано-Франківщині).

У 2008 р. був фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця, бар.
У 2008 р. у власності селян було: 48 корів, 23 коні, 1 коза, 563 голови птиці, 4 пасіки, в т. ч. 1 – більш як на 10 вуликів, 18 легкових автомашин, 1 вантажівка, 4 трактори. У 2008 р. постійно проживали люди в 87 хатах, стояли порожніми 16 хат.
Сполучення з м. Стриєм – автобусами.

Місцева влада
Адреса ради 82436, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Конюхів, тел. 67-4-23

 

Вблизи Колодницы обнаружены остатки неолитического поселения (V тысячелетие до н. эры).

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.