Любинці

Село на березі р. Стрия, за 18 кілометрів на південний захід від м.Стрия, при автомобільній дорозі та залізниці Львів-Стрий-Закарпаття.

Історична назва: Лубінець. Назву виводять від слова “луби” – вид взуття з березової кори, яке його жителі виробляли з березової кори – лубу собі і на продаж. Відомий учений К. Тищенко пояснює значення низки топонімів на -енці як “нащадки когось”, у цьому випадку – арабів-ливанців. Довготривала розмовна традиція переінакшила назву Луб-енці на Любинці і “прив’язала” її до “лубів” – взуття з березової кори. Якщо версія вченого підтвердиться, заснування села слід віднести до другої половини І тисячоліття.

У назві наголошують літеру “ю”. Межує з селами Розгірчим, Семигиновом, Гірним, Нижньою Стинавою, Верхньою Стинавою, Довголукою, хутором Хромогорбом. Відомі колишні власники села і великі землевласники: Гостко, пани Любінецькі, які взяли собі прізвище від назви села, графиня Цецилія Бадені, Петро і Маріянна Власкі, пан Борковський, Ґартенберґ.

Стародавній мікротопонім Драбі(в)щина, ймовірно від іранського слова “дараб” – той, хто дарує, топоніми з основою Драб-, Дроб-, Дріб- дають підстави висунути версію про існування або виникнення поселення на теренах села принаймні у V ст. до нової ери. Другий стародавній мікротопонім Лютичина від кельтського слова lut – твань, болото теж свідчить на користь цієї версії.

За переказами, село засновано в княжий період, згідно з ЛОАТП – в 1465 р. Селяни займались рільництвом, тваринництвом, ремеслами. За панщини вони мусили безплатно працювати на пана від 6 до 3 днів (1 особа з двору), платити податок натурою і грішми, возити на ярмарок панське збіжжя, виконувати різні шарварки, роботи “на ґвалт”. У ХVІ-ХVІІІ ст. село належало до королівських (державних) маєтків Стрийського староства.

Наприкінці XVII ст. була 51 хата. У 1880 р. проживало 619 осіб.
У 1921 р. було 150 хат, проживало (разом з хутором Хромогорбом) 630 українців, 166 поляків, 27 жидів, 1 німець; у 1935 р. – 171 хата, 801 українець, 211 поляків, 7 німців, 46 жидів. У 1939 р. налічувалось 1 тис. 80 осіб: 780 українців, 130 поляків, 120 латинників, 40 жидів, 10 німців.
До 1939 р. був панський фільварок, броварня, 3 кузні, цегельня, ливарня, молочарня, 4 крамниці, 3 корчми, позичкова каса, пошта. Працювали різні ремісники.
У 2008 р. проживало 1 тис. 10 осіб, з них 403 пенсіонери.
Після Другої світової війни село певний час входило до Сколівського району. За СССР створено Любинцівську сільську раду. У 1952 р. до неї приєднано ліквідовану Хромогорбську сільську раду.

Землями користувався колгосп. Загальна площа земельних угідь – 1 тис. 422 гектари.

Перші письмові згадки про церкву належать до 1507, 1515, 1589 рр. і містяться в податкових реєстрах. У середині ХVІІІ ст. споруджено наступну дерев’яну церкву Святого Євстахія УГКЦ. У 1820-1827 рр. за проектом архітектора Мікаеля Фабрі, коштом великих землевласників Петра і Маріянни Петрушів споруджено кам’яну однонавову, на чільному фасаді увінчану ярусом чотирибічної вежі, завершену пірамідальним наметом з вишуканим ліхтарем і маківкою, терезіянського типу, класицистичного стилю, церкву Святого Євстахія УГКЦ. У 1909 р. церкву ґрунтовно оновлено, стіни вкрито фресковими розписами. При церкві був церковний хор.
Каплиця, споруджена коштом сім’ї Ю. Гриціва, Храмовий празник – на свято Євстахія 3 жовтня.

Першу 1-класну школу відкрито в 1880 рр., у 1909 р. навчалось 80 дітей. У 1924 р. школу розширено до 2-класної, у 1935 р. навчалось 123 дітей. У 1951 р. школу розширено до 10-класної. У 1957 р. споруджено нову кам’яну школу 1-3 ступенів: 26 вчителів, 8 технічних працівників, 186 учнів. У школі відкрито краєзнавчу музейну кімнату.
Першу читальню “Просвіти” відкрито до 1909 р. При читальні був хор, драматичний гурток, бібліотека, дитячий садок. Давніше були Братство мужчин Любинець, Братство жінок Любинець, Братство Найсвятіших Тайн дівчат Любинець. До 1939 р. існували осередки товариств “Просвіта”, “Сокіл”, “Сільський господар”, “Відродження”, Союз українок, Пласт, “Доріст”, Братство Свічкове, Братство Апостольства молитви, гуртки. У 1974 р. споруджено кам’яне приміщення клубу, в якому нині працює Народний дім, бібліотека, самодіяльні гуртки. Відновлено осередок Союзу українок.

З села походять: письменник, літературознавець, мемуарист, політичний і громадський діяч Володимир Бирчак (1881-1952); кандидат економічних наук Орест Іваницький (нар. в 1937 р.).
У Любинцях в 1960-1970 рр. працював самодіяльний композитор, педагог Роман Савицький.
На сільському цвинтарі поховані: парох, о. Кипріян-Микола Копач (1856-1928); парох, о. Василь Еліяшевський (1902-1982).
У 2008 р. була лікарська амбулаторія, відділення зв’язку, залізнична зупинка, лісництво, агропідприємство, столярний цех, щебеневий млин, 5 крамниць.
У 2008 р. у власності селян було: 69 корів, 15 коней, 28 кіз, 1 тис. 334 голови птиці, 6 пасік, 104 легкові автомашини, 6 вантажівок, 5 тракторів, 1 комбайн.
У 2008 р. постійно проживали люди в 286 хатах, стояли порожніми 28 хат.
Сполучення з м. Стриєм – залізницею, автобусами.
У 2004 р. вийшла книга Володимира і Стефанії Струк “Історія села Любинці”.

Персоналії

У селі багато років учителював і творив композитор Савицький Роман Януарійович.

Група в фейсбук

Місцева влада
Адреса ради 82456, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Любинці, вул. Т. Шевченка, 11, тел. 35-3-83

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.