На території сучасного Стрийського району Львівської області виявлено відомості про шість монастирів, що існували у різні історичні періоди – це монастирі поблизу сучасних сіл Вівня, Йосиповичі, Монастирець, П’ятничани, Розгірче, Фалиш.
Монастир села ВІВНЯ
Дата засування – 1394 рік. Варіантні назви: Вовня, Овня,Говня. Як зазначає Р. Сулик, “перша згадка про село стосується монастиря. Згадувався у грамоті Ягайла, виданій у Городку 1399 року… В 1460–1472 роках цей монастир коло Добрівлян був власністю шл. Онага з Заплатин… Монастир коло Вівні згадується також в люстрації 1565 р.”..На основі інтерв’ю, проведених у селі Вівня з місцевими жителями, з’ясовано, що ймовірно монастир заходився на території місцевості, що носить назву “пастівник”, в той час, коли кількість господарств, з яких складалося село, не перевищувала п’яти-шести.
Саме на основі відомостей про існування монастиря у Вівні споруджено пам’ятний знак на честь 600-ліття села.
Що стосується давності села, то про неї можуть свідчити залишки земляних валів та ровів городища княжої доби, що датоване ХІ–ХІІІ.
Монастир села ЙОСИПОВИЧІ
Дата засування – 1495 рік. Історична назва: Юсептичі. Варіантні назви: Йосиптичі, Юсипчичі, Юсиптичі, Йосиповичі.Цікаво, що дослідник Р. Сулик про село Йосиповичі згадує наступне: “церковця перенесена з монастиря Воздвиження Чесного Хреста “по полудню”. Монастир належав до маєтків гетьмана Виговського. У фондах Національного музею у Львові зберігається фото цієї церкви разом і з дзвіницею… Монастир, про який згадувалось, знаходиться на 2 км. південніше села у лісі Бучині. Цікаво, що тут виявлено близько 30 насипних курганів. Сам монастир зруйновано. Збереглись заплилі рови та осунуті вали. Мав трикутну форму і приблизні розміри 100×50×150 м.Посеред колишньої території монастиря зведено бетонний пам’ятник з хрестом… Неподалік села Руда (Гніздичівська) гетьман Іван Виговський (1657–1659) мав замок, до якого належали ґрунти і монастир села Юсептич…” . Відомості про існування монастиря у межах села Йосиповичі знаходяться також у тематизмі, опублікованому у Львові у 1867 році, зокрема у розділі “Монастирі в архиєпархії Львівській” .
Монастир села МОНАСТИРЕЦЬ
Дата засування – 1450 рік. Попередня назва: Манастирець. Дані щодо дат заснування населених пунктів Стрийського району, а також дані про кількість населення та варіантні назви отримано із книги: Пастух Р. І. Стрийщина крізь віки : [енциклопедична книга-альбом] / Роман Пастух.
Дослідник Р. Пастух пояснює походження назви населеного пункту існуванням монастиря, “що був колись у лісі над р. Медвежою”. У Шематизмі Провінції св. Спасителя чину св. Василія Великого в Галичині село Монастирець також згадується як таке, у межах якого знаходиться монастир “. Монастирець, село в окрузі Стрийському,див. Воля Довголуцька” (переклад на сучасну українську мову – Т. М.)
Місцевий житель села Монастирець п. Кальцун Роман Юркович (1935 р. н.) під час інтерв’ю підтвердив факт існування монастиря. Також Р. Ю. Кальцун зазначив, що на місці існування монастиря знаходиться церква, що поставлена у 1537–39 роках .
Монастир села П’ЯТНИЧАНИ
Дата засування – 1515 рік. Давня назва: Монастирець. Р. Пастух, пояснюючи походження назви “П’ятничани”, зазначає, що “назву виводять від назви п’ятого дня тижня – п’ятниці. У XVII– XVIII ст. в лісі Дуброві знаходився монастир. Начебто саме в п’ятницю і монастир, і село спалила татарська орда. Люди відбудували село і на пам’ять про цей чорний день назвали його П’ятничанами” .Р. Сулик зазначає що, цей населений пункт “вперше згадується в 1564 році, як монастир…”, вдруге, за словами дослідника (із посиланням на працю Крип’якевич І. Спис галицьких парохій XII–XVI ст. Т. І. – Львів, 1939), цей монастир згадується у 1589 р. . На південь від села у лісі знаходиться каплиця Успіння Пресвятої Богородиці, збудована у 1947 р. на місці попередньої дерев’яної каплиці. Це місце може бути пов’язане із колишнім монастирем, що згадується від XVI ст. Як вважає Р. Сулик, ймовірно, що згаданий у І. Крип’якевича монастир Стриянець (із датою 1443 р.), що знаходився біля села Лисятич, і є той самий монастир у П’ятничанах…. Шематизм Провінції св. Спасителя чину св. Василія Великого в Галичині також містить відомості про монастир у П’ятничанах. Жителька села П’ятничани п. Грабовська Стефанія Миколаївна (1939 р. н.) підтвердила існування монастиря, який у різні історичні періоди двічі міняв місце розташування. Також С. М. Грабовська повідомляє про присілок “Балагури”, де міг міститися “перший” монастир.
Монастир села РОЗГІРЧЕ
У Розгірчому є ще одне цікаве місце, де колись існував жіночий монастир сестер Василіанок. І тепер це урочище називається “Монастир св. Онуфрія”. А поле біля нього — “Ченці”. Монастир ліквідовано австрійською владою як малоприбутковий. На місці колишнього монастиря стоїть каплиця, збудована 1889 року. Центральний вітар належить до поч. ХІХ ст., а ікона св. Онуфрія — написана на полотні та датується кін. XVII — поч. XVIII ст.
Дата засування – 1515 р. Відома перша назва: Розгірці. У складі села Розгірче знаходиться хутір Мельники. Як зазначає Р. Пастух, хутір цей розташований на нижній терасі гори Ковалівки, яка є частиною першого гірського хребта Карпат, на відстані 0,5 км на південь від Розгірчого, за 20 км на південний захід від Стрия. Історична назва хутора – Монастир. На думку Р. Пастуха, цю назву виводять від жіночого монастиря ЧСВВ (Чину Святого Василія Великого), що існував поряд. Нинішню назву пов’язують з існуванням у недавньому минулому поблизу хутора двох млинів.Цікаво, що на давній карті на південний захід від напису “Розгірче” розміщено напис “Monasterzec” (“Монатирець”)
Монастир села ФАЛИШ
Дата засування12 – 1492 рік. Дослідник Р. Сулик подає наступні відомості про монастир поблизу Фалиша: “у документах XVI ст. монастир у Фалиші згадується під 1489 р., а село під 1517 роком. Згаданий монастир міг міститися на західній околиці села, де стояла дерев’яна церква св. Іоана Хрестителя.
Це укріплене місце мисового характеру, перерізане з напільної сторони ровом та штучно підсипаною платформою, яка підіймається на висоту
4–5 м від рівня долини. Нахил схилів з північної сторони досягає 60 , а зі східної – 45 . Набагато пологіший схил з південної сторони. Він має невелику терасу, яка утворилася, ймовірно, від існування тут в пізніші часи дерев’яної церкви, а також можливим входом на територію колишнього церковного подвір’я. На самому укріпленні на місці вівтарної частини розібраної церкви споруджено дерев’яний хрест, який 1989 року замінено на мурований. З південної сторони укріплення протікає невеликий потік, який далі впадає в річку Жижаву, що огинає укріплення із західної сторони. Сама територія укріплення не підлягає землеробській діяльності. Тут виявлено на поверхні куски керамічного посуду XVII ст. Обстеження терену проводились в 1985 та 1990 роках. У 1911 р. в селі збудували муровану церкву Усічення Голови св. Івана Хрестителя”
