Мене не відпускає книжкова толока в Скольому….

Уже середа сьогодні, 18-те серпня, а я ще живу вихідними. Мене не відпускає книжкова толока в Скольому, на запрошення ГО “Zarinok” Сколівської ТГ, зустрічі та спілкування з такими близькими людьми з “Книжкового дворика”, що стали майже рідними за час наших книгомандрів з незабутньою Любою Хомчак. Як добре, що Таня Пилипець взяла на себе цей нелегкий тягар організатора і продовжує проект “Книжковий дворик на колесах”. Уже цього року учасники їздили на книгофест у місто Вараш та в Криворівню на VIA Karpatia. Попереду ще багато планів!

Я лише віртуально споглядала на ці поїздки, ну, а вже коли мені до Сколе зараз рукою подати, то гріх би було не приїхати і не поспілкуватися з близькими людьми! Організація була дуже добра – гарне місце на Демні біля колишнього палацу Гредлів, сприяла погода, гарні люди, які під час карантину заскучили за таким потрібним творчим людям спілкуванням! Організатори постаралися і за смачні перекуси, які ще й були подані естетично вишукано. І куліш, який приготував на вогні стриянин Олександр Сікора, теж був на висоті. В парку серед свіжоскошеної трави автори розійшлися по групах – поетичні читання, презентація прозових творів, майстер класи, дитяча галявина, продаж книжок та виробів рукоділля… Кожний міг вибрати собі до душі. От тільки місцевих відвідувачів було малувато! Зате ті, що прийшли, чітко знали, за чим вони прийшли і що хотіли побачити-почути. Уродженка Сколього, а тепер стриянка Віра Дмитренко прийшла чітко на дванадцяту годину, як і було заявлено, і три години прочекала улюбленого автора Віктор Янкевич , який приїхав своєю машиною з Кременця, щоб придбати його нову книжку!
Я поспілкувалась трохи зі своїми подругами, і підсіла до групи “поетичної”, так як мені це більше до душі. Хоч тепер шкодую, що не послухала Анастасія Нікуліна , бо її книжки теж маю і захоплююсь стилем писання. Наші поетеси та поети читали по черзі свої вірші, презентували новинки. Було цікаво. Але родзинкою поетичних слухань стала Анастасія Дмитрук . Тільки ради неї варто було прийти людям і послухати. Бо це ПОЕЗІЯ! Високої проби, справжня, щира, чиста, як гірська вода. Мова поезії Насті так і ллється, як струмочок – легко, невимушено, не штучно, милозвучно!)) Кожне слово у вірші припасовано як пазл у мозаїці, і кожне слово на своєму місці! Дуже люблю цю молоду авторку, ще з 2014 року стежу за її творчістю, маю книжки. А зараз вона особливо гарна – через материнство Настя розцвіла, як квітка, і просто світиться вся внутрішнім світлом! Пиши, Настя, і не слухай нікого, що тільки цей знаменитий вірш “Никогда ми не будемо братьями. ” найкращий! Так, цей був просто на часі, як удар блискавки. Але інші твої вірші теж прекрасні! І не тільки громадянські, ліричні теж.))
Львівські гості розселилися по Сколівських квартирах, а я з Радивилівською подругою Maria Braslavec надвечір поїхала додому в Козьову. Шкода, бо дружня тусовка продовжувалась до пізнього вечора і завершувалася демонстрацією фільму “Позивний Бандерас”. На другий день невелика частина людей пішла на Парашку, а всіх інших запросили в краєзнавчий музей, створений лише два роки тому. Правду кажучи, я не сподівалася що музей виявиться таким класним! Стільки експонатів, тематика різна, музейні працівники люблять свою справу і щедро діляться любов’ю до свого краю з відвідувачами. Ми провели там біля трьох годин, і ще було мало! А різьблені по дереву картини – це мистецтво високої проби! На щастя, в музей прийшов їх автор Юрій Геш, і ми мали чимале задоволення поспілкуватися з ним!
Велика вдячність вам, дівчата, Тетяна Зінкевич і Оксана Думанська.(Oksana Dymanska), за цікаве занурення в історію краю!
Багато хто говорив, що такого музею ще не бачив! Це висока оцінка!))
А потім був час відпочинку – оскільки погода сприяла, то всі пішли на річку, а хтось і на озеро чи в ліс. Навідпочивалися, наговорилися, насміялися, хто хотів – смачно пообідав у “Вівчарику” і трохи пізніше запланованого часу автобус повіз “Книжковий дворик” до Львова.
Я теж подивилася на своє Сколе іншими очима – очима львів’ян. Бо до цього часу – ну що може бути цікавого в Скольому? А таки може! І захоплює, і зачаровує, і заспокоює, і відкриває щось нове! Дякую вам друзі, за новий погляд на наше місто!))
І, звісно, вдячна кожному за розкіш спілкування!
Сподіваюся на нові зустрічі!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.