проект «Журавно – місто історичної культурної спадщини двох народів

Консулом по справах юридичних Генерального консульства Республіки Польща у Львові п.Міхал Рихлік,

головою Жидачівської РДА МаріяГучко,

головою селищної ради Журавно п.Василь Вітер,

керівником Центру просвітництва, ініціатив, підприємництва ім.Миколая Рея, Тетяною Бойко

директором культурно- просвітницький центр ім.К.Макушинського, Юлією Бойко

керівником товариства польської культури Львівщини, осередок м.Жидачева , Станіславом Посацьким

керівником польського культурного товариства «Згода», Елеонорою Попович

головою ГО «Рада-Реформ» Ольгою Боднар

координаторами Молодіжної ради Стрийщини Вікторія Графова, Галина Дмитрук

викладачем Іриною Цехонею та студентами Стрийського фахового коледжу,

директором СЗШ №10 м.Львова ім.св. Марії Магдалени, Вірою Шершньовою та колективом

У світі доволі популярними є мандрівки місцями історичних боїв.

У нас, як не прикро, героїчно-військовий туризм розвинутий мало. Не те щоб людям не було цікаво, просто в більшості випадків – це НЕЗНАНІ, або не до кінця вивчені сторінки історії.

Своїм проектом ми творили промоцію Миколі Рей – поету, драматургу, перекладачу, який вважається батьком польської літератури, але уродженець Журавно та згадували і вшановували про місця найбільшої баталії, яка відбувалася на Львівщині, а саме : ЖИДАЧІВШИНІ, і яка мала вирішальне значення для розвитку Європи., під назвою –« Битва під Журавно»1676 р.

Це найепічніша битва епохи на наших теренах відбувалася з 25 вересня по 14 жовтня 1676 року під містечком Журавно.Під час польсько-турецької війни біля невеличкого містечка зійшлося військо під командуванням Яна ІІІ Собєського та Станіслава Яблоновського, якому допомагали козацькі загони, і 100-тисячна турецька армія на чолі з Шайтаном Ібрагім Пашею та низкою інших мусульманських полководців.Майже місяць тривали жорстокі бої на Журавенських полях між річками Дністер і Свіча. Украй виснажені сторони, усвідомивши безсенсовість подальшої січі, уклали Журавенський мир, який завершив війну і ще перед знаменитою Віденською битвою фактично зупинив турецьку експансію в Європу. Після підписання мирової угоди з турками, а також звільнення 12000 полонених, яких гнали в ясир, в жидачівському костелі, в якому молились і ми, було проведено урочистий молебень, участь в якому взяв і Ян ІІІ Собєський.

У двохсоту річницю однієї з найважливіших битв в історії тогочасної Європи під Журавно встановили пам’ятнику формі кам’яної колони на високому постаменті, який зберігся до нинішніх днів. І сьогодні всі учасники заходу поклали квіти до колони і вшанували пам’ять захисників краю і Європи.

Отже,Журавно – це територія точилися запеклі й жорстокі бої, вирішувалася доля правобережної України і де писалася історія Європи.

А нині – це тихе тихе провінційне містечко зі звиклим напівсільським укладом життям. Проте і нині є на що звернути увагу. Домінантою центру Журавна є споруда міської ратуші, збудована на початку ХХ століття. Ратуша справляє монументальне враження, більше нагадуючи невеличкий замочок чи оборонну синагогу.На міській ратуші на честь найславетнішого уродженця Журавна -Миколай Рей встановлено меморіальну таблицю. В підніжжя, якої делегація урочисто поклала квіти.

При відзначенні 300-ліття Віденської битви (1983 рік) президент Австрії Р. Кірхшлегер заявив, що у коронному війську Речі Посполитої під проводом короля Речі Посполитої воювали численні козаки з України. Таке є визнання історичних заслуг козацтва перед Австро-Угорщиною.

Цікаво знати, а хто такий король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський? Він походив з старовинного українського шляхетського роду України-Русі. Його батько – знаний державний та військовий діяч, учасник походу на московське царство в 1617-1618 роках. Неодноразово зустрічався з гетьманом Війська Запорозького Петром Конашевичем-Сагайдачним, залишив про нього цінні відомості. До речі, славний гетьман Петро Сагайдачний, оспіваний у піснях, наш земляк, родом з Самбірщини.

Майбутній король народився в Олеському замку, в місті Жовква пройшло його дитинство, добре знав не тільки українську мову, але й звичаї та традиції українців. «Задля тимчасової честі і мирської слави відкинув благочестя із Івана Собка, став ляхом Яном Собеським». Чи не про найвидатнішого короля Речі Посполитої так пише літописець Самійло Величко?

А тепер повернусь знову до історичних фактів про Журавнівську битву і про Журавнівське перемир’я – це події зупинили турецьку експансію і врятували християнську Європу .

І ЦЕ СВІДЧИТЬ ,що тільки в об’єднаних силах можна здобути переконливу перемогу.