В селі знаходиться початкова школа в двох приміщеннях (директор Онуфер О.В.), дитяча установа, адміністративний будинок (сільська рада), ФАП (фельдшерсько-акушерський пункт), Народний дім, ‘Просвіта‘, Союз українок, товариство пасічників, стадіон. Греко-католицька церква Воздвижения Чесного Хреста.
Географія та ландшафт
Село розташоване на самому краю теперішнього Стрийського району з північного сходу, на шляху Стрий-Журавно та Стрий-Жидачів. Тягнеться воно (з півночі) вздовж правої притоки Дністра ріки Бережниці (стара назва – Березниця Бах), що витікає з Карпатських гір біля Болехова і впадає в Дністер біля Жидачева. З півдня село обрамляє ліс Бучина.
На старих кадастрових картах села позначено місцезнаходження сіножатей, полів, урочищ, пасовищ та їхні назви: Заліски, Копанка, Горішнє, Чернече (Монастирське), Підлісся, Задвір’я, Млаки, Лєхнове, Блонь, Лази. Деякі із цих назв збереглись до наших днів.
На старих картах невеличкий ліс був і з північної сторони, а ріка протікала попри саме село. За спогадами старожилів ця ріка називалася Стара. Початок свій брала з того місця, де в наш час знаходиться город Слюсара І.В.
На кадастровій карті Юсиптич відсутнє урочище Западовисько, що знаходиться з північного краю села. Зате ця назва урочища добре збереглась в пам’яті мешканців села, як і легенда, пов’язана з нею, що існує віддавна. Розповідають старші люди, що колись, на Великдень, один господар запряг воли і поїхав орати свою землю. Видно, то діялось ще за панщини. Адже в будень селяни обробляли панське поле, а для свого часто залишались тільки святкові дні. Коли цей горе-господар орав, то вдарили дзвони, з села донісся спів ‘Христос Воскрес’. Раптом загриміло, земля розкрилась і поглинула в свої надра господаря з волами. На тому місці, де провалився чоловік з волами, земля запалась, утворилося урочище, яке люди назвали Западовиськом.
Історія
Перша письмова згадка про село відноситься до 1495 року, де воно виступає під назвою Йосипчичі і знаходиться неподалік села Руда на землях Зудачева (тепер Жидачева). В 1515 p. село згадується також під назвою Йосипчичі; від 1578 р. – Юсипчичі (Jussipczicze), а від 1613 p. – Юсипчиці (Jusypczyce). В 1645 р. село записане як Юсіпчичі (Іішрсгусге); в .1651 р. – Юсіпчиці (Іішрсгусе); в 1665 р. – Юсипчиці (Іизурсгусе); в 1685 р. – знову Юсипчичі, в 1732-1733 рр. – Юсипчиці. Така ж назва зберігається і в 1761-1762 роках (Львівський національний музей, бібліотека), і навіть пізніше.
Давню назву Юсиптичі село мало до 50-х років XX століття. Наші земляки в діаспорі, а також автори статей альманаху ‘Стрийщина’ (Нью-Йорк, 1990), які пам’ятають стару назву села, не могли знати, що в один прекрасний день село стало називатись Йосиповичами. Як згадують мешканці села, вранці пішли діти до дашавської школи з Юсиптич, а повернулись додому вже в Йосиповичі.
Хто ми і чиї діти
На тім місці, де тепер розташоване село Йосиповичі, кілька століть тому його не було. Була тільки горбиста місцевість, з обох сторін оточена лісами. Сміло можна припустити, що цю територію заселяли люди кам’яного віку. Адже кам’яну сокиру та інші знаряддя праці було знайдено на полі, що зветься Корчунок, і передано краєзнавчому музею. Неподалік поля Корчунок, в урочищі Заліски, до сьогоднішнього дня збереглись кургани, в яких знайдено глечик виробу шнурової кераміки. Кам’яні знаряддя праці були знайдені в 1963 році.
Поряд з містечком знаходився Хрестовоздвиженський монастир. Жодних письмових згадок про заснування містечка і монастиря не збереглося, але із спогадів, що передаються з покоління в покоління, виходить, що містечко з монастирем засноване ще за часів галицьких князів.
З історичних джерел і записів відомо, що село з монастирем від 1663 року належало шляхтичам Виговським. При монастирі була збудована церква, про що свідчать консисторські записи від 1665 року. По сьогоднішній день збереглися двері від церкви, а також три ікони, які реставровані при допомозі Львівської галереї мистецтв.
Церква Воздвиження Чесного Хреста 1932
Греськів Тарас Васильович
Адреса: смт. Дашава, вул. Шевченка, 7