Луг

Луги (Раніше Луг-Лисятицький)

Село на березі р. Стрия, за 12 кілометрів на схід від м. Стрия. Історична назва: Луг-Лисятицький.

За СССР другу частину топоніму “врізали”, а до першої додали одну літеру, і вийшло, що колись існував один Луг, а нині начебто два чи більше. Можливо, це продиктовано об’єднанням Лугу-Лисятицького з Лугом-Ходовицьким в одне село Луги.

Назву виводять від слова “луг”, “луги”. У назві наголошують літеру “и”. Межує з Стриганцями (через річку), Ходовичами (через річку), Угерськом, Пукеничами, Лисятичами, Кутами. Частини села і мікротопоніми: Горішне, Долішне, Лази, Вертеп, Границя, Річки, Гульчишин Горб, Панська Долина, Долішна Толока, Стриганецьке, Ходовицьке. Відомий колишній власник села: Гродзіцький.

Стародавній мікротопонім Вертеп монгольського (гунського) походження зі значенням “печера, сховок, накриття” може вказувати на час виникнення села в середині- другій половині І тисячоліття. На користь цієї версії свідчать і стародавній мікротопонім Лази –від однойменної назви кавказького народу, і корінне прізвище Кізима, ймовірно, від арабського слова “зіммі” – обов’язок, люди релігій пророків у мусульманській державі (вільні, але обмежені в правах).

За переказами, село засновано в ХVІ ст., перша письмова згадка належить до 1504 р. Селяни займались рільництвом, тваринництвом, ремеслами.

За панщини вони мусили безплатно працювати на пана від 6 до 3 днів (1 особа з двору), платити податок натурою і грішми, возити на ярмарок панське збіжжя, виконувати різні

шарварки, роботи “на ґвалт”. У 1900 р. було 59 хат, проживало близько 350 осіб. До 1939 р. проживало 415 українців, 4 поляки, 5 жидів, 1 білорус. Була кузня, крамниця. У 2008 р. проживало 308 осіб, всі українці.

За СССР створено Луго-Лисятицьку сільську раду, в 1957 р. ліквідовану і приєднану до Лисятицької сільської ради. Землями користувався колгосп у Лисятичах. Загальна площа земельних угідь – 107 гектарів.

До церкви жителі ходили в Лисятичі. У 1922-1923 рр. з матеріалу старої церкви 1818 р.  в Угерську, додачею нового матеріалу споруджено дерев’яну, надзвичайно пропорційну хрещату, з гранчастими раменами і прямокутним бабинцем, увінчану цибулястою банею на низькому світловому восьмерику нави, церкву Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, ймовірно, після Другої світової війни переосвячену на Святого Юрія УГКЦ. Протягом 1960-1980 рр. стояла закрита. При церкві є церковний хор. Храм є пам’яткою сакральної архітектури місцевого значення, охороняється законом.

2 придорожні хрести: кам’яний, споруджений коштом Петра і Анна Зубрицької, 1900 р.; дерев’яний – на честь проголошення незалежності.

Храмовий празник – на свято Різдва Пресвятої Богородиці 21 вересня.

Першу 1-класну школу відкрито в 1880 рр. Нині працює школа 1 ступеню: 4 вчителі, 2 технічні працівники, 28 учнів.

Першу читальню “Просвіти” відкрито в 1900 р. в хаті господаря Петра Зубрицького. У 1936 р. споруджено окремий будинок читальні разом зі школою. При читальні був хор, драматичний гурток. У 1993 р. споруджено двоповерховий Народний дім разом зі школою, фельдшерсько-акушерським пунктом, бібліотекою.

Створено драматичний, танцювальний гуртки. З села походить кандидат технічних наук, академік Російської інженерної академії (РІА), головний редактор журналу “Хімічні волокна”, заслужений інженер Росії, почесний хімік Російської Федерації Микола Мачалаба (нар. в 1954 р.).

У 2008 р. був фельдшерсько-акушерський пункт, 2 крамниці.

Давніше біля села добували з 1 свердловини природний газ. У 2008 р. у власності селян було: 49 корів, 5 коней, 6 кіз, 917 голів птиці, 5 пасік, з них 4 – більш як на 10 вуликів, 20 легкових автомашин, 1 вантажівка, 1 автобус, 3 трактори. У 2008 р. постійно проживали люди в 101 хаті, стояли порожніми 18 хат.

Сполучення з м. Стриєм – автобусами.

Група в фейсбук

 Церква Св. Юрія 1923