Монастир села П’ЯТНИЧАНИ

Дата засування – 1515 рік. Давня назва: Монастирець. Р. Пастух, пояснюючи походження назви “П’ятничани”, зазначає, що “назву виводять від назви п’ятого дня тижня – п’ятниці. У XVII– XVIII ст. в лісі Дуброві знаходився монастир. Начебто саме в п’ятницю і монастир, і село спалила татарська орда. Люди відбудували село і на пам’ять про цей чорний день назвали його П’ятничанами”.Р. Сулик зазначає що, цей населений пункт “вперше згадується в 1564 році, як монастир…”, вдруге, за словами дослідника (із посиланням на працю Крип’якевич І. Спис галицьких парохій XII–XVI ст. Т. І. – Львів, 1939), цей монастир згадується у 1589 р. . На південь від села у лісі знаходиться каплиця Успіння Пресвятої Богородиці, збудована у 1947 р. на місці попередньої дерев’яної каплиці. Це місце може бути пов’язане із колишнім монастирем, що згадується від XVI ст. Як вважає Р. Сулик, ймовірно, що згаданий у І. Крип’якевича монастир Стриянець (із датою 1443 р.), що знаходився біля села Лисятич, і є той самий монастир у П’ятничанах…. Шематизм Провінції св. Спасителя чину св. Василія Великого в Галичині також містить відомості про монастир у П’ятничанах. Жителька села П’ятничани п. Грабовська Стефанія Миколаївна (1939 р. н.) підтвердила існування монастиря, який у різні історичні періоди двічі міняв місце розташування. Також С. М. Грабовська повідомляє про присілок “Балагури”, де міг міститися “перший” монастир.