Великі Дідушичі

Нинішнє село Великі Дідушичі лежить на лівому березі річки Свіча. На другому березі — Малі Дідушичі. Раніше Великі Дідушичі були містечком під назвою Соколів, яке відоме з 1511 року. Дідич Івашко з Дідушиць (Дідушицький) заснував це місто власним коштом. У XVI ст. Дідушицькі збудували в Соколові замок. У 1776- 1777 pp. Тадеуш Геразій та Домінік Ґеракліуш Дідушицький добились від цісарського уряду для свого роду графського титулу.

У парку при палаці в Дідушицях до 1939 року був заповідник, де зокрема охоронялись сірі чаплі та інші види птахів. Взагалі багато представників роду Дідушицьких цікавились природничими науками. Володимир Дідушицький (1825-1899), маршалок Галицького сейму, заснував в 1880 р. та утримував Природничий музей у Львові, доклався до заснування Художньо-промислового музею в 1874 p., брав участь у створенні школи лісового господарства у Львові та гончарної школи в Коломиї. Титус Дідушиський був визнаним ученим у галузі палеонтології. Інші представники родини у своїх маєтках в Неслухові, Пеняках, Єзуполі, Заріччі займались садівництвом та розведенням арабських коней.

На старому гербі Соколова на блакитному тлі зображений золотий сокіл з розпростертими крилами, що стоїть на срібній скелі. До XX ст. поселення втратило статус містечка.

У 1783 році Великі Дідушичі прикрасила церква Стрітення Господнього. Перед Першою світовою війною у Великих Дідушицях була п’ятикласна школа з руською мовою навчання, а місцева читальня “Просвіти” налічувала 107 членів.

Джерело інформації

• Отець Йосиф Нижанківський — священик УГКЦ, парох села (з 1873 до 1911 року), батько Остапа, Олександра, Петра, Володимира Нижанківських.