Загірне

Село розташоване на березі ріки Жижава, за 16 км на схід від міста Стрий. Історична назва Гельзендорф. Засноване у 1786 році німецькими колоністами-протестантами. У 1928 році перейменоване на Загірне. Поблизу села добували нафту, працював Дашавський сажовий завод. У 1921 році в селі – 381 житель: 350 німців, 13 українців, 11 поляків, 7 жидів. Наприкінці 1939 році німці репатріювалися до Німеччини. Село заселили українці з земель, що у 1945 році відійшли до Польщі. У 2008 році у селі проживало 1224 особи.
Загальна площа земельних угідь – 421 га.
До Другої світової війни тут була німецька протестантська кірха. У 2004 році у перебудованій кірсі відкрили церкву Святих Рівноапостольних Князя Володимира і Княгині Ольги УГКЦ.
У селі була німецька протестантська школа. У 1950 році відкрили українську школу. Нині працює школа І-ІІ ступенів. Перший клуб відкрили у 1953 році, нині там працює Народний дім.
У селі є пам’ятний знак воїну УПА Я. Сікорі, скульптура Матері Божої.

Історія

На території сучасного села Загірне існувала німецька сільськогосподарська колонія Ге́льзендорф (нім. Gelsendorf). Колонія була заснована в 1784 році. Поселення було одним з багатьох поселень створених під час колонізаційної програми, розпочатої австрійським імператором Йосифом II, починаючи з 1782 року. До 1817 Гельзендорф було частиною міста Бріґідау (Brigidau).

З відкриттям і видобутком природного газу з 1921 Гельзендорф був одним з найбагатших громад у Галичині. На полях навколишніх фермерів були побудовані в 20-х і 30-х роках 10 газових свердловин.

У 1941 році велика частина німецького населення була репатрійована в Німецький Рейх, на територію т. зв. Вартегау(область навколо річки Варты, захоплена у Польщі в 1939 і приєднана до Рейху). Тоді ж в Гельзендорфе був організований пересильний табір для поляків, що депортуються з Вартегау.

На території Гельзендорфу була побудована найкрасивіша церква німецьких поселень в Галичині. Її було зруйновано у 1944 році під час війни.