Положення про велопробіг https://www.stryi-tur.info/polozhennya-pro-veloprobig/duhovni-svyatini-bogu-ta-svitu/
Реєстрація на захід https://www.stryi-tur.info/dereviyani-tserkvi-yunesko/reestratsiya-na-zahid/
|
1 день |
– 08.30 – збір на площі Незалежності у Стрию;
– 08.40 – благословення о. Олега на дорогу; – 08.50 – вітання учасників велопробігу від Президента клубу мандрівників “Прикарпаття” – 08.55 – переїзд до залізничної станції; – 9.10-10.20 – Переїзд зі Стрия до Ходорова електропотягом (Потяг 6082 Стрий-Ходорів) – 10.20 -11.00 відвідання Алеї Героїв Небесної сотні Львівщини – 11.00 – 13.00 Переїзд роверами до Рогатина (26км) – 13.00-13.30 Відвідання Церкви Святого Духа. – 13.30-14.00 обід – 14.00-15.30 відвідання обєктів на території міста (окрема програма); – 15.30-17.00 Переїзд роверами до Бурштина (17км). – 17.00-18.00 відвідання обєктів на території міста (окрема програма); – 18.24-18.46. – Переїзд до Галича (потяг 6414 Ходорів-Ів.-Франківськ) – 18.46-19.00 поселення на ночівлю – 19.00-21.00 – Переїзд роверами до села Шевченкове (4км) – відвідання Церкви Святого Пантелеймона, перлини галицької архітектури школи XII ст.) – Переїзд до с.Крилос (6,5км)-відвідання національного заповідника «Давній Галич». – 21.00-21.30 Повернення до Галича – 22.00 ночівля |
|
2 день |
– 08 00 – сніданок;
– 9.00-11.00 відвідання обєктів на території міста (окрема програма); – 11.00-11.30 Переїзд до с. Крилос – 11.30-12.00 відвідання виставкових майданчиків – 12.00-12.30 Обід – 13.00-14.00 Участь у відкритті першого Всеукраїнського музейно-туристичного фестивалю «Давній Галич збирає друзів: варто побачити де живе память» – 14.00-16.00 Переїзд роверами до Івано-Франківська (22км). – 16.00-16.30 поселення на ночівлю – 16.30-21.00 відвідання обєктів на території міста (окрема програма); – 22.00 ночівля |
|
3 день, 17 травня, неділя |
– 08 00 – сніданок;
– 9.20-11.40 – Переїзд потягом до м. Долина (потяг 6423 Ів.Франківськ – Стрий) – 11.40-12.30 Переїзд до Гошівського монастиря (10км), – 12.30-14.30 Архиєрейська Божественна Літургія в рамках проведення XXIII молодіжної пішої прощі зі Стрия до Гошева до Гошівської чудотворної ікони – 14.30-16.30 Повернення роверами до Стрия (28км) |
ХОДОРІВ
Відвідування церкви Косьми і Дем’яна, костелу Всіх Святих (вул. Замкова, 4), пам’ятник гетьману Б.Хмельницькому, Т.Шевченку, відвідання гори “Стінка”, “Штабільки”(водоспад).
РОГАТИН (пол. Rohatyn), — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, центр Рогатинського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Рогатинської районної ради. Розташований за 61 км від Івано-Франківська і 69 км від Львова , за 30 км від Бережан .
Кам’яна Церква Різдва Пресвятої Богородиці (XII?—XVIII ст., нині УГКЦ)
Дерев’яна церква Святого Духа (1644-45). В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 року. Це — перлина українського мистецт¬ва XVII ст.
Готично-ренесансовий костел св. Миколая (1666)
БУРШТИН — місто обласного значення в Івано-Франківській області, розташоване у заплавній долині Гнилої Липи. Населення міста у 2001 році становило 15 298 мешканців. У 1944–1962 роках Бурштин був районним центром. Містечко має 500-літню історію. У 1940-х роках Бурштин втратив міський статус, а на початку 1960-х років — статус райцентру. Новий виток у розвитку Бурштина пов’язаний із початком спорудження потужної електростанції у заплавній долині Гнилої Липи, останній блок якої запустили у 1969 році. Бурштин — це передусім промисловий центр, неподалік від якого працює Бурштинська ТЕС, що є найбільшою на Прикарпатті тепловою електростанцією, під’єднана до європейської енергосистеми й забезпечує електроенергією частину Європи.
Музей Ольги Басараб — музей нескореної українки, громадської та революційної діячки Ольги Басараб.
Історико-етнографічний музей «Берегиня» (не офіційна назва — Музей Опілля) — Основний суспільно-громадський зміст діяльності Музею Опілля полягає у відроджені духовності, поширенні народних звичаїв, обрядів, збереженні найкращих надбань матеріальної і духовної культур етнорегіону
ГАЛИЧ
Галицький замок або Старостинський замок — замок у місті Галич, Івано-Франківська область,Україна. Руїни замку розташовані на високому пагорбі Галич гори на правому березі річки Дністер над містом — в минулому служив фортифікаційною спорудою оборонного значення. Галицький замок споруджено в середині XIV ст. Однак його попередника вперше згадують 1114 р. як укріплену цитадель. Археологи вважають, що спочатку це була дерев’яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів (XII–XIV ст.). Польський історик Є. Геленіуш у праці «Розмови про Польську Корону» розповідає: «Галич над самим Дністром має замок старовинний, про початки якого не говорять ні хроністи, ні традиції…» — а далі стверджує, що із занепадом столиці, «один тільки замок над Дністром нагадував давнє значення міста…» Про те, хто і коли знищив княжий дерев’яний замок точно невідомо. Знаємо тільки, що відбудова замку, як оборонного форпосту Галицького староства, розпочалася у середині XIV ст., після того, як Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі. Одні історичні джерела приписують будівництво дерев’яно-земляного замку Казимирові Великому, інші стверджують, що твердиню спорудив волинський воєвода — князь Любарт у 1350–1352 рр. У кожному разі відомо, що Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя і з кінця XIV до XV ст. він був одним із найбільших в Галичині. Тоді його залога налічувала понад 1000 осіб. У замку було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї.
За описом 1627 року замок був оточений з трьох боків валами, на яких височіли п’ять оборонних башт (деякі з них були мурованими), і мав три в’їзні брами. Під час визвольної війни українського народу (1648–1654 рр.) твердиню тримала в облозі армія Семена Височана, а влітку 1649 р. фортецю здобули військаБогдана Хмельницького. Після неодноразових спустошень і руйнувань необхідно було відновлювати і ремонтувати замкові будівлі. Перебудову замку провів у XVII ст. галицький староста Анджей Потоцький (виділив на це 42 тис. злотих). У Постанові сейму від 1658 року зазначено, що А. Потоцький власним коштом відреставрував його: «від землі спорудив нові мури і обвів їх шанцями і редутами чужоземним способом». План реконструкції розробив італійський інженер Франсуа Корразіні.
Перебудований замок мав трикутну форму, охоплював територію 1,7 га, мав 2 тераси, 3 муровані башти по кутах, 9 комор, архів гродських і земських актів, канцелярію, приміщення суду. В замку була каплиця св. Катажини (Катерини).
Наступного удару зазнав Галицький замок під час турецько-польської війни 1676 р. Війська під командуваннямбейлербея Дамаску Ібраґіма-паші на прізвисько «Шайтан» взяли твердиню. Залога, якою керував комендант Лаховський, майже без бою віддала замок, який турки пограбували, вибухом висадили у повітря частину оборонних стін, веж. Згодом замок відбудували; через розбудову нового міста-фортеці Станиславова галицька твердиня поступово втратила своє оборонне значення, запустіла. Згідно з розпорядженням губернатора, 1767 р. частину вцілілих мурів розібрали, матеріал використали для будівництва міста біля пристані. Руїни, що залишилися від давньої фортеці, бовваніли над Галичем до кінця XX ст.
До наших днів від замку кінця XVI ст. дійшли руїни мурів 5-гранної наріжної (західної) башти на рівні 2-го ярусу, рештки оборонної стіни з бійницями. На території замку збереглися численні підвальні приміщення.
Нині Галицький замок охороняє держава. Згідно з Генеральним планом розвитку Національного заповідника «Давній Галич» на 2001–2015 рр., тут ведуть реставраційні роботи. У проекті реставрації цієї національної пам’ятки передбачено відновити вцілілі мури, південнозахідну вежу та каплицю св. Катерини, відтворити оборонну стіну між вежею і каплицею.
В селі Шевченкове Церква Святого Пантелеймона, перлина галицької архітектури школи XII ст.
КРИЛОС
Національний заповідник «Давній Галич» — комплекс пам’яток історії та культури стародавньогоГалича та Галицько-Волинської держави ХІІ-ХІІІ ст., більшість яких розташовані в межах сучасного селаКрилос та міста Галич, Галицький район Івано-Франківської області. Площа заповідника — майже 80 км². Заповідник створено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 81 «Про державний історико-культурний заповідник у м. Галичі Івано-Франківської області» та указом Президента України від 11 жовтня 1994 року № 587/94 «Про національні заклади культури» і підпорядковано Міністерству культури та мистецтв України (нині — Міністерство культури та туризму).
В складі заповідника низка пам’яток загальнодержавного та світового значення, фундаменти 14 літописних церков ХІІ-ХІІІ ст., понад 200 пам’яток археології, 18 природоохоронних об’єктів, органічно пов’язаних з пам’ятками історії та архітектури.
Найвизначніші пам’ятки:
В місті Галич:
Церква Різдва Христового (XIV–XVI ст.); Галицький (Старостинський) замок (XIV–XVII ст., руїни).
В селі Крилос:
Залишки княжого Галича (XI–XIII ст.); Фундаменти Успенського собору (ХІІ ст.) з місцем поховання князя Ярослава Осмомисла та каплицею Св. Василія (XV ст.);
Фундаменти Іллінської церкви (XII ст.); Легендарна Княжа криниця (XII ст.);
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVI ст.); Галичина Могила;
Система оборонних споруд з кількома рядами потужних валів.
До складу заповідника також належать три музеї: Музей історії давнього Галича (село Крилос); Музей-скансен народної архітектури і побуту Прикарпаття (село Крилос); Музей караїмської історії Прикарпаття (Галич);
Галичина Могила В давньому літописі, який описує складні політичні події ХІІІ століття, цей курган називається «Галичиною Могилою». Михайло Грушевський вважав, що в Галичиній могилі міг бути похований засновник Галича, а перша згадка про місце пов’язана з боротьбою галицьких бояр і міського населення проти угрів 1206 року.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVI ст.)
Церква Успіння Богородиці — сьогоднішня домінанта архітектурного ансамблю в Крилосі, зведена протягом 1584 — 1586 років, як єпископська катедра. Цей статус вона зберегла і до сьогодні. Під час страшного турецько-татарського нападу у 1676 році храм було пограбовано, а більшість мешканців Крилоса вбито або взято в полон. Протягом 1699 — 1702 років церкву відбудували в стилі ренесанс. Крім того, владика Йосиф Шумлянський не тільки реставрував церкву, й збудував навколо неї оборонні укріплення, звів цегляні стіни, кутові вежі та в’їзну браму.
Каплиця Святого Василія (XV ст.)
В центрі дитинця давньоруського Галича знаходився Успенський собор, який було побудовано у другій половині XII ст. в період князювання Ярослава Осмомисла. Це був один з найвеличніших храмів середньовічної Європи, за своїми масштабами в Київській Русі він поступався лише Софії Київській, від якої він був нижчим всього на 1,5 метра, і Десятинній церкви в Києві. Його розміри становили 35,5 х 37,5 метрів. До наших днів дійшли лише фундаменти Успенського собору, які у 1936 році відкрив археолог Я. Пастернак. Наступного року в притворі храму був винайдений кам’яних саркофаг з рештками, ймовірно, князя Ярослава Осмомисла — засновника храму. У XV ст. в південно-західному куту фундаментів Успенського собору збудовано каплицю Святого Василія, яка дійшла до наших днів.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Пам’ятки архітектури національного значення
Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії (мур., 1672–1703 рр.), майдан А. Шептицького, 8
Колегія єзуїтів (мур., 1744 р.), майдан А. Шептицького, 21
Вірменський костел (мур., 1762 р.), вул. Вірменська, 6
Костел Єзуїтів (кафедральний Собор Святого Воскресіння) (мур., 1753–1763 рр.), майдан А. Шептицького, 22
Пивоварний завод (мур., 1767 р.), вул. Новгородська, 49/28
Міський сквер, де поховані відомі культурні та громадські діячі (фольклорист Мелітон Бучинський, поети Маврицій Гославський, К. Свідзинський, композитор Денис Січинський та інші), XIX — поч. XX століття
Майда́н митрополи́та Андре́я Шепти́цького (носить цю назву від 1990 року) — площа в місті Івано-Франківськ. Духовно-культурний осередок міста. Неабиякої популярності йому додає розташування в історичному центрі міста поруч із площею Ринок.
На майдані знаходяться дві важливі архітектурні пам’ятки міста — греко-католицький катедральний собор Святого Воскресіння Христового та Колегіальний фарний костел Пресвятої Діви Марії (колеґіата)), де зараз розміщується Івано-Франківський обласний художній музей.
Нинішній греко-католицький катедральний собор Святого Воскресіння Христового був збудований у 1713–1722 роках як єзуїтський костел. При ньому були також монастир і школа. Імовірно, раніше на місці костелу єзуїтів височіла дерев’яна церква (про неї згадував мандрівник Ульріх фон Вердум, який перебував у Станіславові 1672 року). У середині XVIII століття костел перебудували у зв’язку з вадами конструкції та недостатньою міцністю фундаменту. Після захоплення Прикарпаття Священною Римською імперією (Австрійською монархією Габсбурґів) у 1773 році орден єзуїтів було скасовано, костел закрили. Поступово споруда занепала.
В середині XIX століття в місті організували греко-католицьке єпископство, після реставрації колишній костел єзуїтів став Свято-Воскресенським катедральним собором. Реставрація та художнє оформлення церкви значно прискорились завдяки фінансовому сприянню станіславівського єпископа Андрея Шептицького.
Будівництво Єзуїтської колегії (колеґіуму) при костелі завершили у 1744 році; за парти сіли 400 учнів. Через 40 років австрійська влада закрила колегію, перетворила її на німецьку гімназію. Після захоплення краю поляками до 1939 року це була польська гімназія, два роки по тому — середня школа. Від 1945 року тут розміщується морфологічний корпус Івано-Франківського медичного університету.
Пам’ятники Івано-Франківська
У сучасному Івано-Франківську встановлено низку пам’ятників — переважно українським національним діячам культури та історії, — Іванові Франку, Степанові Бандері тощо. В місті з багатими християнськими традиціями є також релігійні пам’ятники — Статуя Пресвятої Діви Марії та Монумент Ісусу Христу. Найстаріший пам’ятник, що зберігся до наших днів — Адамові Міцкевичу (1930).
