Редакція газети «Фортуна» знаходиться поруч синагоги, що у м. Стрию. Нещодавно біля зруйнованої будівлі з’явилися чоловіки, які прибирали територію, зокрема, зрізали зарослі чагарники в середині та поруч синагоги. Як з’ясувалося – це волонтери Lviv Volunteer Center – при ВЄБФ «Хесед-Ар’є». Згодом у Фейсбуку на сторінці спільноти було розміщено інформацію про те, що ще у 2016 році волонтери LVC відвідували наше місто в межах Волонтерської експедиції, під час якої знайомилися з єврейською спадщиною регіону.
«Вже тоді було зрозуміло, що синагогасин потребує прибирання. Весною 2017 р. з нашим волонтерським центром зконтактувався депутат Стрийської міської ради від партії Конгресу Українських Націоналістів Петро Курітник і запропонував організувати прибирання в синагозі. Пан Петро допомагав вирішувати питання, які виникали на місці та допомагав усім необхідним, також він брав активну участь у прибиранні, за що ми йому дуже вдячні. Перше враження, коли ми потрапили в приміщення синагоги, що це теплиця з безліччю рослин. Проте більше 5 годин роботи і ми навели лад всередині будівлі. Ми дуже вдячні усім, хто допомагав», – зроблено допис у соцмережі.
Волонтери зазначають, що зараз руїни синагоги знаходяться у вкрай поганому стані і можна побачити негативні зміни, які відбуваються з будівлею. Необхідно не зупинятись на досягнутому і розробити поетапний план порятунку споруди. І закликають усіх небайдужих зголошуватися та долучатись до цієї благородної справи.
Євреї завжди відігравали і відіграють активну роль в українській історії. Є свідчення того, що представники цієї національності з’явились на наших землях ще за часів Київської Русі. Шукаючи інформацію про так званих стрийських євреїв, дізналася чимало цікавого. Зокрема, Електронна єврейська енциклопедія містить деякі відомості.
Євреї почали селитися у Стрию на початку 16 ст., у зв’язку з розвитком торгівлі між східними частинами Польщі та Угорщини. Не дивлячись на невдоволення містян, переважно українців, керівники місцевої королівської адміністрації запрошували в місто єврейських комерсантів. У 1576 р. король Стефан Баторій офіційно надав євреям право проживання в Стрию і гарантував їм рівні права з християнами. Боротьба муніципалітету за відміну цього рішення тривала понад 100 років, та майже всі наступні польські монархи підтверджували привілеї євреям міста, застерігаючи бюргерів-християн від яких-небудь ворожих дій проти них. Не пізніше кінця 16 ст. у Стрию виникла організована єврейська спільнота, яка увійшла в округ Перемишля. В 1634 році вона отримала дозвіл придбати землю для побудови синагоги і облаштування цвинтаря.
В середині 17 ст. король Ян Казимир видав на прохання муніципалітету наказ, який забороняв євреям жити в Стрию, однак королівський староста Конецпольський його не виконав, більше того — фактично сприяв збільшенню єврейського населення, чисельність якого до 1662 року досягла 70 осіб (5% усього населення). В 1652–70 рр. євреї придбали в Стрию 11 будинків, а в 1660 році побудували синагогу.
http://www.stryi.com.ua/component/gallery2/?g2_itemId=172 Наступник Конецпольського Ян Собеський у 1663 році оголосив, що за євреями зберігаються всі права, надані їм раніше, й заборонив муніципалітету вирішувати питання, які стосуються міських поборів, без участі двох представників кагалу. Намагаючись залагодити давній конфлікт між єврейською общиною та бюргерами-християнами, влада в 1670 році направила в Стрий комісію, яка постановила, що всі привілеї євреїв, у тому числі дозвіл володіти синагогою і цвинтарем датований 1634 роком, залишаються в силі, з умовою, що євреї платитимуть податки, як і всі решта містян.
У 1676 році польський король Ян Собеський наказав влаштовувати у Стрию базарні дні не тільки по суботах, але й по вівторках. У 1689 році стрийським євреям було дозволено побудувати ще одну (дерев’яну) синагогу. Домовленість між муніципалітетом і кагалом Стрия у 1696 році сприяла усуненню останніх обмежень, які б забороняли комерційну діяльність місцевих євреїв. Єдиним базарним днем в місті стала п’ятниця. В 1697 році католицькі священики звинуватили євреїв Стрия в крадіжці обрядових предметів з церкви, однак слідство, яке тягнулося до 1708 року, цьому звинуваченню так і не знайшло підтвердження.
В 1765 році під юрисдикцією стрийського кагалу знаходилося 1727 євреїв, які жили в місті та його околицях. У 17–18 ст. вони переважно займалися торгівлею, як оптовою (включаючи імпорт коней і вина з Угорщини, експорт биків, зерна, солі), так і роздрібною. Згадується такий собі Шмуель Хаймович (в 1701–1704 рр.), який продавав по 18 тисяч бочок солі в рік.
Окрім цього, євреї Стрия варили пиво, продавали вино, розводили худобу, орендували маєтки і млини, брали на відкуп митні податки. Кількість ремісників (ювелірів, кравців) була відносно невелика. Вплив стрийського кагалу в 18 ст. значно виріс: на окружних ваадах його делегати користувалися чи малим авторитетом.
У 1772 році у результаті першого поділу Польщі Стрий перейшов під владу Австрії і на нього розповсюдилися австрійські закони про євреїв. У 1795 році в місті та дев’яти його передмістях проживали 444 єврейські родини. З кінця 18 ст. стрийські євреї знаходилися під сильним впливом хасидизму.
Оскільки в 1820-х рр. були введені обмеження на участь євреїв у виноторгівлі й оренду ними маєтків, в 1-й половині 19 ст. помітно зросло число єврейських ремісників – кравців, пекарів, теслярів, лудильників, а також продавців хутра. У 1870-х рр. єврейські підприємці заснували в Стрию ливарний і деревообробний заводи, мильну і сірникову фабрики. З 1873 році в місті працювала єврейська лікарня. У 1891 році було засновано палестинофільське товариство Адмат Ісраель, в 1893 р. – перша єврейська профспілка.
Серед уродженців Стрия – письменник, історик і педагог Е. М. Ліпшюц (1879–1946 рр.); історик та географ А. Я. Бравер (1884–1975 рр.); поет і критик Е. Зільбершлаг (1903—?), який писав на івриті; польсько-єврейський прозаїк і перекладач Ю. Стрийковський (П. Старк, 1905–?).
http://www.stryi.com.ua/component/gallery2/?g2_itemId=345 До 1910 року чисельність єврейського населення Стрия досягла 12 023 осіб. Не дивлячись на те, що серед євреїв переважали релігійні ортодокси, у двох міських гімназіях вчилося 447 єврейських дітей (37,8% ) і працювало близько 10 вчителів-євреїв; у цьому ж році була організована школа-інтернат, в яку поступили 30 єврейських підлітків з навколишніх міст. На початку 20 ст. посаду бургомістра Стрия кілька років посідав єврей.
У ході І-ї світової війни Стрий на деякий час зайняли російські війська. У час їх перебування в місті (1914–15 рр.) євреїв переслідували та знущалися з них. Після розпаду Австро-Угорщини єврейські організації Стрия сформували загін самооборони, який налічував близько 40 бійців. У 1918–19 роках, коли місто деякий час входило до складу незалежної України, тут працювала Єврейська національна асамблея, яку очолювали Е. Бик і М. Біненшток (1881–1923), виходила газета «Ідіше фолксштіме», в охороні громадського порядку брала участь єврейська міліція.
У 1919–39 роках Стрий знову був у складі Польщі. В 1921 р. в місті налічувалося 10 988 євреїв (близько 40% усього населення), в 1931 р. — 10 869, в 1939 р. — близько 12 тисяч. У 1920–30-х роках в Стрию діяли відділення всіх сіоністських партій і Агуддат Ісраель; відкрилися єврейські професійні училища і дві єврейські школи (одна з них — під егідою Тарбута). Працювали багаточисельні благодійні, релігійні та культурні організації, які після того, як у вересні 1939 р. до міста увійшла Червона армія були ліквідовані новою радянською владою. Почалися арешти та депортації відомих діячів общини. В 1941 році органи державної безпеки знищили чи відправили у виправно-трудові табори ряд місцевих функціонерів-комуністів єврейського походження.
2 липня 1941 року в Стрий ввійшли німецькі війська і відразу після цього українці, які діяли під керівництвом нацистів, вбили кілька сотень євреїв. Окупаційна влада організувала в Стрию юденрат (єврейська рада). Перший масовий розстріл євреїв відбувся у листопаді 1941 року в лісі поблизу Стрия (загинуло майже 1200 осіб), наступний – у травні 1942 року. В часі між двома акціями, взимку 1941–42 рр., сотні молодих євреїв відправили у табори примусової праці, де багато з них загинули від виснаження.
1 вересня 1942 року нацисти депортували в табір смерті Белжець декілька тисяч осіб, 17–18 жовтня того ж року – ще близько двох тисяч. 1грудня 1942 р. останки єврейського населення Стрия зігнали в ґетто (лиш небагатьом вдалося втекти з міста і перебратися через Карпати в Угорщину). В лютому 1943 р. розстріляли близько двох тисяч його мешканців, у травні 1943 р. на міському цвинтарі – близько тисячі. Остаточна ліквідація ґетто датується червнем 1943 року (єврейські будинки систематично спалювали, не залишаючи тим, хто в них жив, ніякої можливості сховатися). Бранців трудових таборів знищили місяць по тому. В серпні 1943 р. німецька влада оголосила у Стрию юденрайн (очищення від євреїв). Лиш небагато з них дожили до серпня 1944 року, коли місто зайняла радянська армія.
Після війни єврейська община не була відновлена. Об’єднання вихідців зі Стрия нині діють в Ізраїлі та США. В 1962 р. вийшла друком пам’ятна книга, присвячена історії стрийського єврейства та його трагічній долі. Все, що залишилося від єврейського минулого – зруйнована у 1980-му році синагога.
Наталія КАРПЕНКОВА.
