4 березня минає 203-та річниця з дня народження творця музики Державного Гімну – Михайла Вербицького. Урочистості розпочалися зі Святої Літургії у місцевому храмі села Хотинець. Опісля, у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, де колись був парохом отець Михайло Вербицький, відбулась поминальна молитва.
У каплиці-пантеоні, де похований видатний українець вшанували пам’ять та поклали квіти. У заходах взяли участь голова Львівської ОДА Олег Синютка, голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, голова Тернопільської ОДА Степан Барна, голова Івано-Франківської ОДА Олег Гонтарчук, віце-воєвода Підкарпатський та більше тисячі українців зі Львівщини, Тернопільщини, Івано-франківщини та Прикарпатського воєводства.
Також участь у заході прийняла делегація від Стрийщини, заступник голови Стрийської районної ради Мирон Войтович, голова Стрийської РДА Василь Зубрицький. Керівники району поклали квіти шани до могили видатного композитора.
Голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин разом із Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним, численною делегацією з Львівщини, а також представниками з Тернопільської та Івано-Франківської областей поклали квіти до могили о. Михайла Вербицького.
“Це місце, де похований Михайло Вербицький, для кожного українця – особливе. Ми повинні пишатись автором нашого Гімну. А березень для українців взагалі дуже сакральний місяць”, – наголосив голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа. На завершення заходу відбулось віче.
Нагадаємо, 3 березня у селі Млини Підкарпатського воєводства Республіки Польща українська делегація на чолі з главою МЗС України вшанувала Михайла Вербицького.
Довідково:
Отець Михайло Вербицький – видатний композитор, громадський діяч, автор гімну України “Ще не вмерла Україна” – народився 4 березня 1815 року у селі Явірник-Руський, що на Надсянні, де його батько Михайло був священиком.
У 1828 році при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло.
Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. У другій половині сорокових років він пише музику повної Літургії для змішаного хору, яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України.
Складні життєві обставини відтягнули Вербицького від висвячення на священика і щойно 1850 року він отримує ієрейські свячення. Кілька років йому доводилося переїжджати з однієї сільської парафії на іншу, аж поки 1856 року він не осів у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Тут він був парохом у церкві Покрови Пресвятої Богородиці.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Урочистості
ПРО ДЕРЖАВНИЙ ГІМН
4 березня виповнилось 2003 роки від Дня народження автора музики Гімну «Ще не вмерла Україна», а 6 березня виповнилось 15 років з часу ухвали Верховною Радою України Закону про Державний Гімн України.
Михайло Вербицький, автор музики гімну. «Ще не вмерла Україна»
Гімн у перекладі з грецької мови означає святкова пісня. Державний Гімн є одним із символів державної символіки і ідентифікує державу на міжнародних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях.
Державним Гімном України є пісня «Ще не вмерла Україна», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно «Музична редакція» Державного Гімну була прийнята Верховною Радою України 15 січня 1992 р.
6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Гімн Національний Гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля». Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії.
З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний Гімн на музику М.Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
З історії Гімну-( від УНР до ЗУНРу, до Карпатської України і до проголошення Акту Незалежності України. ). Після проголошення незалежної Української держави в січні 1918 р. пісня “Ще не вмерла Україна” звучала як національний гімн при УНР (Українська
Народна Республiка), ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республiка), Гетьманаті та Директорії.
Хоча, протягом національно-визвольних змагань “Ще не вмерла Україна” звучала як гімн, однак офіційне затвердження вона одержала лише 15 березня 1939 р. – як гімн Карпатської України.
Коли постало питання гімну в роки Радянського Союзу, “Ще не вмерла Україна” одразу відкинули. Керівництво вимагало, аби в новому гімні стверджувалося що Україна – держава, що входить до складу СРСР, що вона там “між рівними – рівна, між вільними – вільна” та обов’язково повинна згадуватися комуністична партія, яка веде Україну до “світлого майбутнього.
І тільки після проголошення Незалежності України над нашою державою знову пролунала Головна пісня “Ще не вмерла Україна”
