Жидачівщина – надзвичайно багатий своєю історією регіон.

Тема третьої панелі з Міжнародний Економічний Форум під назвою «інвестиції в цінності» круто надихнула на продовження роботи по проектах культурної дипломатії по формуванню іміджевої політики країни у світі.
Адже ми маємо безцінний дар – об’єкти української історично-культурної та духовної спадщини.
Ми маємо великий потенціал та унікальну можливість стати важливим стратегічним інструментом по позиціюванню та брендуванню України на міжнародній арені.

Солідний сектор у питанні культурної ідентичності, у переліку об’єктів української історично-культурної та духовної спадщини займає Жидачівщина, адже це надзвичайно багатий своєю історією регіон.
Жидачівщина може пишатися трьома населеними пунктами, що володіли найранішим в Україні привілеєм на магдебургією :
 Жидачів – в 1393 р. отримано статус міста і Магдебурзьке право.
 Журавно – в 1563 р отримано статус міста і Магдебурзьке право ,
 Руда – в 1623р. отримано статус міста і Магдебурзьке право .
Тішить, що у наш #краєзнавчо_просвітницький_проект «Край ЖИДАЧІВСЬКИЙ: історія, сьогодення, майбутнє» долучаються нові потужні люди – член Управи Українського Конгресового комітету Америки, виконавчий директор «Асоціації Самопоміч», член Правління фінансової установи міста Чікаго, активний громадський діяч, відомий на Стрийщині меценат, який проживає в Чікаго #Роман_Яцковський та директор БФ «Фонд громади села Гірне», член Громадської ради при Стрийській РДА Ярослав Білан.
Сьогодні спільно із заступником голови Гніздичівська ТГ Мельник Наталія демонстрували історичні і духовні цінності територіальної громади:
– музей Івана Виговського с.Руда, філію Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького;
– родовий маєток Івана Виговського у селі Руда;
– пам’ятник Івану Виговського у селі Руда;
– Кохавинський монастир-Монастир Святого Герарда, що повертає своє давнє визнання «Жидачівський Люрд». Це одне з найбільш відомих паломницьких міжконфесійних відпустових місць Галичини у XVIII-XX— часу появи там Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської;
– капличку і криницю з цілющою водою.
Під час відвідування музею Івана Виговського мали за честь привітати шановне товариство, учасників наукової конференції та озвучити найактуальніші для України меседжі: «Як презентувати Україну у світі?» та «Чим це робити?». Відповідь – створити власний оригінальний національний культурний продукт, що стане свідченням нашої значущості у світовій історії і джерелом нашої сили.
Ступивши на територію сакрального комплексу Кохавинської святині кожен з нас відчув та зрозумів, що це благородна і грандіозна краса, це унікальний клаптик землі, де людина мимоволі забуває світську марноту і віднаходить спокій душі. Тут відчувається якась незбагненна внутрішня сила, значно більша за стрімкий силует монастирського храму. Шпильчасту верхівку храму видно віддаля, і вона, неначе монумент, височить над усією округою.
Вхід до чернечої обителі «пильнує» оригінальна в’їзна брама з аркою-дзвіницею посередині та трьома хрестами на невеличких куполах. Іншими словами, її ще можна назвати охоронцем усього сакрального комплексу. Вона нагадує оборонну будівлю доби середньовіччя. Попри руйнацію, собор зберігає стільки благородної величі, що багато культових споруд сьогодення, хоч і охайно прибраних, все ж поступаються красою.
Кохавинський монастир є справжнім архітектурним дивом граціозна велич, якого змушує стрепенутися і замислитися над вічним і незбагненним.
Твердо переконана, що лише такими місцями сили можна зцілити, відновити та реанімувати дух власного українського мікрокосмосу та включити КОД УКРАЇНЦЯ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.