Жидачівський оборонний замок

Жидачівський замок (Старостинський замок) — оборонна споруда (замок), що був побудований на стрімкому мисі (висота 20—25 м) між штучним озером і болотистою долиною річки Стрий. Пагорби, на яких стояв замок, розташовані біля північної околиці міста Жидачева (Львівська область).
♦️У княжу добу ХІ—ХІІІ ст. на мисі розташовувалось одне з городищ літописного міста Зудеч (нині Жидачів). Відомо, що Данило Галицький 1257 року захопив і зруйнував одне з городищ Жидачева, зайняте опозиційними до нього боярами.
♦️На кінець XIV ст. дерев’яний замок належав польсько-угорським пануючим династіям. З XV ст. став резиденцією королівських старост Жидачівського повіту Львівської землі Руського воєводства. Староста Жидачева і каштелян Кракова Ян з Чижова 8 січня 1448 року домовився з міщанами Жидачева про їхню участь у будівництві старостинського замку з умовою, що їх більше не залучатимуть до ремонту, відбудови, охорони замку. Замок був захоплений 1648 року козаками, які його зруйнували, знищили міські архіви. Згідно з люстрацією 1661 року дерев’яний замок вже був відновлений. Він занепав впродовж XVIII ст, а намір 1767 року старости Михайла Жевуського відновити замок не був виконаний.
♦️Городище (замчище) знаходиться на північній околиці міста Жидачів, який розташувався на правому березі річки Стрий. Перша письмова згадка про Жидачів (під назвою «Удеч» або «Зудеч») зустрічається в письмовому джерелі під 1164 роком. Археологічні розкопки показали, що літописний Зудеч складався з значного за площею комплексу пов’язаних між собою укріплених і неукріплених поселень. Жителі Зудеча перебували під захистом двох городищ, розташованих на відстані близько 800 метрів один від одного.
♦️У давньоруський період на території нинішнього Жидачіва виникло городище, яке зайняло, злегка вигнутий у плані, горбистий мисовідний кряж, витягнувшийся по осі північ-захід-південь. Верхня площадка кряжа піднімається над навколишньою рівнинною місцевістю на висоту близько 20–25 метрів. В наші дні практично неможливо відновити первісну конфігурацію мису, оскільки в більш пізній період його рельєф сильно видозмінили в ході будівництва польського замку.
В наші дні русло річки Стрий знаходиться на відстані близько 700–750 метрів від городища, але в період розквіту Зудеча русло річки мало інші обриси — річка протікала неподалік від підніжжя мису з городищем, з його північної сторони. Зараз територія на північ від укріпленого пагорба відома під інтригуючою назвою «урочище Кораблище», що, ймовірно, натякає на існування десь у цій місцевості річкового порту. Із західного боку доступ до схилів додатково прикритий водами озера, яке в наші дні має розміри близько 300×300 метрів. Заболочені ділянки на північ від озера вказують на те, що колись воно могло мати вдвічі більшу площу.
♦️Під час будівництва Жидачівського замку була не тільки змінена структура рельєфу мису, а й зруйнований майданчик городища, причому настільки сильно, що відновити первісний план укріпленого поселення поки не представляється можливим. Припускають, що городище могло займати весь простір мису, тобто територію довжиною близько 350 метрів і шириною близько 60–100 метрів. Про укріплення городища цього періоду інформації мало. Враховуючи значну висоту пагорба, можна припустити, що на його вершині могли насипати невисокі вали і поставити дерев’яні укріплення, які могли доповнювати потужний природний захист. Ймовірно, найбільш грунтовні зміцнення перебували з підлогових (найбільш доступних) сторін городища — з півночі і півдня. З північно-західної сторони пагорба були зафіксовані сліди старої дороги, що веде до городища. Ця дорога представляла собою терасу шириною близько 2,5 метрів, яка врізався в схил пагорба. Дорога обгинала дугою північний, західний і частково південний схил майданчика кряжа. Забудова городища, як показують дослідження археологів, була представлена дерев’яними наземними будовами.
♦️Вдале розташування городища, а в подальшому і замку, на значній височині в оточенні рівнинній місцевості в долині судноплавної річки, дозволяють говорити про стратегічно вигідному положенні укріплень, як з точки зору контролю прилеглих околиць, так і з точки зору оборони.
♦️В 1241 році монголо-татарські війська Батия підійшли до міста. Повідомляється, що Жидачів, обложений кочівниками, хоч і був грунтовно зруйнований, але так і не піддався ворогові, проте незрозуміло, про які саме укріплення йдеться. Можливо, поселення в долині річки було захоплено і зруйновано, тоді як укріплення городищ (або одне з городищ) могло витримати атаки противника.
♦️У 1257 році в укріпленнях на пагорбі закріпився гарнізон монголо-татар і бояр-зрадників, проти яких виступив Данило Галицький, війська якого захопили і зруйнували Жидачівському городище.
♦️У 1393 році Жидачів отримав Магдебурзьке право. Протягом століть містечком управляли старости, резиденція яких знаходилася у замку.
♦️8 січня 1448 року Ян (Іван) з Чижова, краківський каштелян, староста Жидачіва та Кракова, який раніше закликав міщан на добровільних засадах брати участь в будівництві укріплень Жидачіва, в документі повідомляв, що жителі містечка своїми силами звели частину укріплень замку. При цьому міщани висунули таку умову: якщо замок у майбутньому буде знищений, жителі міста не зобов’язані знову зводити його зміцнення або займатися його ремонтом. У той же час Ян запевнив міщан, що з них не будуть вимагати постійно охороняти замок, але в разі нападу городяни повинні були забезпечити оборону укріплень.
♦️Пагорб, який раніше займало городище, штучним чином видозмінювали, щоб підготувати його до оборони і розміщення тут нових замкових укріплень. В ході цих робіт збільшували крутизну схилів і вирівнювали майданчик. Горбистий масив, який колись мав цілісну структуру, був штучним чином розсічений двома глибокими і широкими клиноподібними рвами, які розділили кряж на три окремі платформи-майданчика (північну, центральну і південну). Складно точно сказати, в який саме період історії замку з’явилися ці рви, можливо, вони заглиблювалися з плином століть. Схили височини досить круті і вже самі по собі, без штучних укріплень, створювали серйозну перешкоду на шляху ворога. Вершина пагорба (центральна площадка) була захищена дерев’яно-земляними укріпленнями — невисокими валами, частоколами, дерев’яними баштами.
♦️Центральний майданчик кряжа (її якраз і займав замок) мала в плані форму неправильного чотирикутника розмірами близько 100×60 метрів. Північний майданчик був неправильної трикутної форми з довжиною сторін близько 70 метрів. У її центральній частині знаходиться рівна платформа 1,5-метрової висоти розмірами орієнтовно 40×40 метрів. Крутизна схилів була посилена штучним шляхом, в результаті чого схили спускалися в долину під кутом 45–60 градусів. Південний майданчик був неправильної чотирикутної форми розмірами близько 40×60 метрів. Відомо, що основні укріплення замку знаходилися на центральному майданчику кряжа, але, ймовірно, якісь допоміжні фортифікаційні споруди могли існувати на південній і північній майданчиках.
♦️Через рви, що відокремлювали центральну площадку замчища від північної і південної платформи, ймовірно, були перекинуті дерев’яні мости, які в разі військових дій було легко демонтувати, перетворивши форпост в ізольоване укріплення. В наші дні північна і центральна платформи з’єднуються вузьким земляним насипом 2-метрової ширини, що простягнувся через рів, але поки не зовсім зрозуміло, чи завжди сполучення між площадками здійснювалося по цьому насипу або ж колись на його місці міг перебувати дерев’яний міст. Жидачівський замок був відокремлений від міської забудови озером. Посеред озера була споруджена дамба, яка ділить його на дві частини з боку міста в бік замкової гори.
У 1648 році в розпал козацької війни Б. Хмельницького в Жидачеві активізувався рух повстанців, яке очолив православний священик Ілько і його зять Федір. Повсталі взяли штурмом замок і знищили всі судові книги і документи, які там зберігалися. Невідомо, наскільки сильно постраждав замок в період козацьких воїн.
♦️У 1661 році була складена «Люстрація», в якій було описано оборонні споруди замку, а також його окремі внутрішні будови. В цей період зукріплення замку були представлені дерев’яною огорожею (можливо частоколом), яка оточувала замковий двір. Кути оборонного периметра посилювали 4 дерев’яні вежі. Житлові та господарські споруди були представлені чотирма дерев’яними будівлями. На території замку в той період існувала каплиця.
♦️В 18-початку 19 століття на замчище ще знаходилися адміністративні будови Жидачівського повіту, тут же зберігалися актові документи місцевих і земських судів. Іншими словами, замок в цей пізній період все ще перебував у відносно непоганому стані. Але, очевидно, замок, чиї колишні оборонні функції в 18 столітті вже були не затребуваними, поступово старів. В умовах війн того часу укріплення на пагорбі вже не відповідали новим віянням. Відомий дослідник оборонної спадщини України Орест Мацюк повідомляє, що документи цього періоду «дають настільки детальний опис фортифікацій і будов замку, що можна відтворити не тільки кожну окрему споруду, а й інтер’єр кожної кімнати, перелік картин, меблів і посуду, які були в цих кімнатах. Навіть зазначено, матерією якого кольору були оббиті крісла».
♦️У 1767 році староста Жидачіва Михаїл Жевуський планував за свій рахунок відновити Жидачівський замок, проте, ймовірно, його плани не були втілені в життя і укріплення продовжували старіти і руйнуватися.
♦️У 1980–1990 роки на території Жидачівського городища протягом ряду польових сезонів проводились розкопки під керівництвом львівського археолога Ореста Корчинського. Зокрема, археологи працювали в Жидачеві в 1982, 1983, 1985, 1986, 1993, 1998 і 2000 роках. В ході розкопок на території городища був виявлений потужний багатий знахідками культурний пласт княжого періоду — 12–13 століть.
♦️На північно-східному схилі були зафіксовані залишки земляного валу городища. Його висота — 0,5 метрів, ширина біля основи — 3 метри, довжина — близько 27 метрів. На північно-східному схилі зафіксовані залишки рва шириною 3 метри і глибиною 0,8 метрів. Товщина культурного пласту на північному майданчику досягала 1,5–1,7 метрів. Археологічний матеріал цієї ділянки представлений численними уламками глиняного посуду, типової для 12-початку 14 століття. Серед знахідок траплялися фрагменти плитки з властивими для 14–17 століть формами.
У східній частині площадки розкопана площа близько 300 м2. Культурний пласт розкопу містив матеріали 11–17 століть. В будинках виявили залишки глинобитних печей і згорілі дерев’яні підлоги. Велика кількість знайдених обвуглених конструкцій і цвяхів свідчить про те, що стіни і перекриття будівель були дерев’яними. У будинках знайдено велику кількість уламків всілякого глиняного посуду 12–13 століть, різних предметів побуту і кілька прикрас. Численними були знахідки залізних виробів, виготовлених місцевими ковалями. Ці знахідки представлені різноманітними предметами побуту (ножі, ключі, замки і скоби до них) і господарського призначення (ковані цвяхи, обручі для бочок і відер, фрагменти ланцюгів, рибальські гачки і т. п.), зброєю (наконечники стріл для лука та арбалета, бойові сокири, мечі), спорядженням вершника (фрагменти кольчуг, пластини легких панцирів, всілякі пряжки, підкови для взуття) та коня (вудила, фрагменти стремен, підпружні пряжки і підкови).
♦️В наші дні чіткі лінії височини, займаної городищем і Жидачівським замком, добре виділяються на тлі навколишньої місцевості. Всі три майданчика замчища добре «читаються». Північний і центральний майданчики не забудовані, південний майданчик частково зайнятий недавно зведеним пам’ятником.
♦️ Потужні розрізи-рви, що відокремлюють центральну площадку пагорба від його північної і південної частин, підкреслюють значний масштаб виконаних робіт, спрямованих на посилення обороноздатності пагорба. Через північний рів простягнувся невеликий земляний міст-насип, південний рів суцільний — якщо тут і був перехід, то він здійснювався за допомогою дерев’яного моста. У північній і північно-східній частинах мису, на схилі височини, збереглися незначні по довжині відрізки валу і рва городища. Слідів інших укріплень городища/замка на поверхні землі не видно.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.